четверг, 13 июля 2017
Частина 2 (21/28 to the end)
Завершення читання щоденнику, та всього що з ним пов'язано.
Французский художник Эжен Делакруа как-то сказал о
своем дневнике: «Я вновь взялся вести свой дневник
после долгого перерыва. Это для меня способ
успокоения того нервного возбуждения, которое
беспокоило меня столь долгое время».
Я довго зважувався на написання другої частини.
Справа була не в недостатку часу. Справа була
переосмисленні купи її страждань, які потрібно було
пропустити через себе як губку, та створити щось
людське, як достойну відповідь на все прочитане.
Кожне подальше прочитане речення ще більше зачіпали
за остатки мого живого... Я ніколи не стану тим ким
я був. Текстом мене було поділено, на дві частини,
моє минуле, та моє теперішнє з майбутнім. Кожна з
цих частин шукала відповіді в минулому та
теперішньому.
Мабуть я вибрав не правильну тактику... Читати з
майбутнього в минуле. Чи то вірніше з більш
близького минулого в більш далеке минуле. Чи
складеться в моєму мозку вірна картина всього, в
такій ретроспективі?
Читаючи кожне повідомлення щоденника, я звіряв з
датою її повідомлень у соціальною мережі... Зазвичай
дати в щоденнику дописів, не пересікались з нашими
повідомленями в соціальній мережі. Але все-таки було
цікаво поринути у той час наших взаємовідносин, та
порівняти з тим, що я упустив в щоденнику...
"Їду у Львів.
Надіюсь, що поступлю туди, бо хочу гееееееееееть з
цього міста, де живуть одні ублюдки...злі люди."
На жаль, вони всюди, не тільки в Ужгороді. Поїздка у
Львів не змогла на жаль розірвати замкнуте коло
страждань, перебування в місті, не дало старту нових
можливостей для пошуку та реалізації себе.
Ще одне нерозділене кохання, що почалось на
підготовчих курсах. Я здогадувався, що з того
безтолкового хлопця не буде хосен, проте прагнув
допомогти їй, всім чим міг. Часто ми закохуємось в
тих, хто не вартий і крихти наших почуттів та
тепла... Всі ми часто переростаємо через нерозділене
кохання. Проте ким ми після нього залишаємось? Ми
стаємо безжальними, чи просто інтертними?
"у мене був самий жир на роботі" - я пригадую літо
2010 року. Вона працювала. І якось з другом я
наважився зайти на її роботу. Проте її там не було.
Я їй зателефонував, але вона щось була не в настрої,
і ми так і не побачились.
" І звісно, що мені попався 27-річний чувак, який
хотів мене катати цілу ніч по місту, не випускав
мене з машини поки я йому не залишила свого номеру
моб. Тепер я буду зі страхом піднімати слухавку,
коли будуть дзвонити невідомі номера. *молю Бога,
щоб не дзвонив мені*" - можливо зіпсований настрій
був через це.
"Я якийсь лох!!! Лох в якого грають гормони...хД
Є ж куча хлопців і треба таке, щоб зациклитись лиш
на одному!!! " - повеселило.
"Контроль, цей вічний контроль. Як же він мені
надоїв!!! Це мусить закінчитись, бо я вже не можу. Я
плачу і не можу зупинитись." - на жаль його важко
позбутися. І коли ми його позбуваємось, це дає
незначне полегшення. Проте дарованою свободою ми
часто не в силах правильно розпорядитися, і в нас
виникає ще більша пустота.
"Від холодних думок замерзає вода.
На краю пропасті стою я одна.
Не вдержусь - упаду, якщо хочеш - лови,
Руку допомоги мені простягни.
Застивша, холодна лежу на землі -
Ще ніколи погано так не було мені.
Кров ллється потоком на землю сиру -
Моя смерть у нікого не викликає жалю.
Ангели душу забирають з собою,
На землі я жила тільки тобою.
Тут мені краще, тут я щаслива,
А безжальна душа твоя давно уже згнила.
Врешті не досягнув чого ти хотів.
...Неосяжно великим є твій гнів.
Страждай, мій коханий, на землі тепер ти -
Адже познущався з моєї ти доброти!!!"
Чого вартий її вірш. Звісно він дещо сирий. Але він
повний почуттів та експресій, дещо готичний, чим всі
недоліки компенсує.
"От ти стараєшся бути доброю і ввічливою і що з
того? НІХТО тебе не розуміє. В тебе є лиш ти." -
завжди потрібно залишатися людиною...
"Я надеюсь есть такие люди, что поймут меня. А не
начнут свою идеологию втирать!!!" - надіюсь, я її
хоч частинку правильно зрозумів...
"Якщо буду бачити, то стане гірше. А якщо не буду
бачити - полегшає. Але я ж не хочу, щоб мені
полегшало!!! Все віддаю в руки долі...Якщо
судилося..." - мабуть краще творити самому свою
долю...
"It's so unjust
That we must
Feel inadequacy"
"Дайте мне кто-нить автомат!!!! Я хочу перестрелять
всех ублюдков помешанных на сексе!!!" + "Як мені
цього не хватає!!..." + "Я просто офігєнна - і хай
здохне той, що мене не захотів!!! Йому в житті
ніколи таку, як я, не знайти!!! От так от!!!"
(смайли з обіймами, поцілунками) - на жаль, жінок
часто активно переслідують із пропозиціями сексу.
Але всім хочеться "чистих", "істинних" відносин, де
є щастя. Вона й справді шикарна...
"В мене знову помінявся смак в музиці. Спочатку я з
попси перейшла на Авріл, потім все до важчої і
важчої, дійшла до хеві метала. А тепер знов попса
подобається. Не пам*ятаю коли востаннє слухала свій
готік метал каханий)." - 12 липня 2010. - змусило
згадати улюблені пісні Авріл... Complicated, I'm
with You, My Happy Ending, Take Me Away, та інші.
"Як би там не було, в мене чудовий смак в музиці." -
що так, то так.
"Я весела і зовсім нема негативних думок в голові)))
Все ОК)))" - це шось неймовірне за останні 24
сторінки, що я читав. Кожного б дня, щоб в неї так
було.
"Чому всі мед-працівники або дуже злі й непривітні,
або такі милі, що аж тошнить? " - тут я не промовчу.
Мабуть тому, що в процесі навчання деформується
психіка, а в подальшому пацієнти мозг виїдають, і це
все за низьку заробітну платню... Сервіс звісно
потрібно покращувати.
"Полюбе треба зав*язувати з цією депресією. Велике
вольове зусилля. Але що поробиш, якщо я від природи
песимісткапо. " - давно потрібно її викидувати з
нашого життя... Проте вона не песимістка, а вірніше
реалістка, яка щось бачила в цьому житті.
"Просто це дивно, смішно й сумно. Сама не знаю на що
розраховувала...Будувала ілюзії..." + - вона дещо
романтична натура... "Всі такі дивні...всі так
переоцінюють свої можливості. Я що, одна
реалістка???" - я все-таки був правий...
"Я жалкое существо...." і часто недооцінює себе і
своїх можливостей.
"197 з укр мови і літ." - результат ЗНО показав
глибокі її знання. Всі її зусилля в науці виявились
не марними...
"Я змилосердилась над жирною бридкою мухою і
випустила її через вікно на вулицю." - та ще й її
великодушність. Я прибив би нафіг.
"бачив тебе недавно в місті - то аж здивувався - як
це хлопці мимо проходять?" - так і мене це дивує...
"І взагалі кімнату не мішало би провітрити, сьогодні
ж до неї мають люди увійти." - це слушна порада)))
"Завжди хтось виведе мене із себе. Завжди хтось
знайде якусь дрібничку...маленьку дірочку і почне
колупати своїм брудним пальцем у моїй ранимій душі.
" - ця фраза мене на два тижні вивела із колії. Це
ніби смертельний постріл в мою душу. Я довго
переварював ці речення. Я вже хотів відкинути свою
затію з другою частиною. Я наважувався дочитати далі
щоденник, але протягом 1,5 тижнів в мене не було
сил, щоб прочитати хоч декілька рядків, настільки
були сильні ці два речення. І чи слід було після
цього продовжувати писати далі? Ворушити минуле?
Мені не хотілось закічнувати все ось так, на
півдорозі... Я прямував до кінця, навіть якщо це
мене вб'є під кінець.
"Ангелу, рятівнику мій, де ти? Поговори зі мною.
Прожени цю печаль з душі моєї. Боже, не дай
занапаститись ще одній душі..." - якщо попередні
фрази мене смертельно ранили, то ці мене добили
остаточно.
"Чтобы перестать грустить, достаточно посмотреть в
небо" - 16 липня 2010 р. - на жаль мені ця порада не
допомагає...((
"Як би там не було, я ніколи не зрозумію життя." -
його ніхто до кінця не зрозуміє.
"Як би там не було, я ніколи не зможу переступити
через себе." - на жаль деколи потрібно, але це може
привести до непередбачуваних наслідків, часом навіть
корисних.
"Если это обычная банальная история - очень жаль
тогда. Хорошо, что там не много страниц." -
насправді її життя, не таке скучне, і беззмістовне,
як їй здається.
"Як же все швидко пройшло (Останній дзвоник і
Випускний). " - але все швидко проходить. Головне,
щоб пам'ять могла згадати приємні моменти.
"А мені хотілося б мат під боком люблячу людину. Та
такої ніколи не буде в моєму житті, я вже майже з
цим змирилась." - він буде...
"Мама сказала чтобы я купила черный тоник ибо мне с
черными волосами лучше. Но у меня и так самые черные
волосы от природы, какие лиш бывают." - чорне
волосся це мій підсвідомий фетиш.
"Я завожу новый дневник. Кто не хочет со мной
разлучатся - пишите в коментариях - я дам вам ссылку
на новый днев..." - і тут я знайшов за 23 листопада
2009 року, згадку, що є ще один містичний щоденник.
Можливо вона його ще веде і зараз. Хотілось
почитати...
"Ета епидемия - фигня полная. Другими годами грипом
болели еще больше людей. А этот свиний грип тоже не
очен опасен, особенно если вовремя обратится к
врачу." - в тому ж листопаді 2009 року, він все-таки
небезпечний, бо він може швидко мутувати в більш
небезпечніший штам.
Your Lithium-girl - якщо літій використовується у
боротьбі з депресією, то це мій антидеприсант)
"Я расскажу вам одону историю. Возможно, она обо
мне, а возможно о ком-то другом." - і все-таки
істинна залишається у " Сказка)" за 31 жовтня 2009
року.
"Вы попали ... 5-й круг ада
Круг гневных и ленивых. Стигийское болото. Увязая в
противной ледяной жиже Вам бродить веки вечные.
терпя унижение и муки." - 31 жовтня 2009 р,
Божественная комедия. Какой из кругов ада для Вас?
"ВЫ ПОПАЛИ ... 9-Й КРУГ АДА
Круг обманывающих доверившихся. Последний. Самый
страшный круг. Ледяное озеро Коцит. Сюда попадают
поистине черные и страшные души. Вас в компании с
Иудой, Брутом и Кассием грызет трехглавый Люцифер.
От автора: Я ОТ Вас в шоке" - мій результат. І він
мене нажахав, дещо. Невже я така погана людина?
Враховуючи ще що в цьому році від спілкування зімною
прямо відмовились дві людини, з якими я роками
спілкувався, то мабуть що так.
" Обо мне
Перфекционист и идеалист, стремящийся изменить
существующий порядок вещей и бегущий в неизвестность
от обыденности. В общении часто мрачен и нелюдим.
Цель - в далеком будущем, утопична и малореальна.
Профессия связана со служением, часто - врач.
Порой характеризует больного человека.
В личной жизни замкнут, а потому часто одинок." від
15 жовтня 2009 року, 10:25. - все прям про мене. Ну
я не зовсім перфекціоніст, тому що мало що доводжу
до ідеального завершення, але що доводжу, тим можу
пишатися. Я мрачний. Мої цілі реальні, хоч і
фантастичні, але є і нереально фантастичні. Ну
лікар, то в 10ку. Всі ми "хворі" чимось... Замнутий
і одинокий, це все вірно.
"Сегодня мой любимый праздник))) Обажаю Хелловин)))"
- я теж його дуже обожнюю, але в останні роки й не
святкував...
"Больше всего я ненавижу жадных людей!!!" - та
мабуть всі їх недолюблюють... Кожному властива
жадність... Так як почуття власності притаманне
всім. Мабуть всі коріння жадності з дитинства, коли
людину чимось обділили... Або часто коли вона одна в
сім'ї, і не знає, як то ділитись з іншими, чимось.
"У меня от сегодня начались курсы в УжНУ - суббота-
воскресенье по 4 пары. Перерыв 15 мин - у меня
только 2" від 10 жовтня 2009 р, я теж ходив на ті
бісові курси, з хімії та біології, на першу ж пару з
укр мови я махав йти, бо то перша пара, + давало 10
балів з 60-ти, що ше більше відбивало охоти йти і не
висипатися в єдині "вихідні" дні. То був пекельний
передвступний нонстоп. Окрім того мене дуже виручила
одна сусідка доцентка, репетиторством 1 раз на
тиждень, у неділю.
"Фак, вчера ночью не до сна было.
01:00...02:00...02:30...не сплю. Почему? А все воры
виноваты!!! Мне нужны деньги и рейтинг...я у себя 5
в списку по рейтингу...это никуда не идет!!!!
Ужооос..." + "Игру надо было назвать не Счастливый
Фермер, а Сводящий с ума..." - від 06 жовтня 2009
року, я теж в цю гру грав, і намагався її наздогнати
і перегнати, але в мене жодного разу не вдавалося,
впринципі я особливо багато в ній не сидів, але
відставав капітально... І в один прекрасний день цю
гру закрили взагалі... Проте в моєму списку в даній
грі були десь 5-9 чоловік, що мали набагато більші
рівні ніж вона, і для мене це взагалі було
недосяжно.
"Не стремлюсь иметь много друзей, хочу одного, но
на100ящего!!! верного!!!
у меня куча знакомых...людей с которыми я провожу
дни...но есть ли у меня друг??? нету" - від 04
жовтня 2009 року, і мені потрібен був єдиний, але
справжній друг, проте це була нездійсненна мрія,
мабуть і до тепер.
"Я ведь огорчаюсь просто потому, что мне скучно." -
від 4 жовтня 2009 р - мабуть коли нема чим
зайнятись, то буває і таке. Але в моєму понятті
повина бути більш серйозна причина.
"А мне обидно. Но я не расстраиваюсь. Он не такой
как я. А он - просто другой. И никакого НЫТЬЯ!!! Во
тебе!!!" - від 4 жовтня 2009 р - але тут нема скуки,
є ж думки. Люди можуть розчаровувати, якщо він них
щось очікувати...
" Мне как-то стало на всех так пофиг. Люди для
забавы. Но это плохо и я так не хочу. Но что же
поделать? Я всю жизнь прошу у Бога одного (лиш
одного) человека, на которого я бы смогла
положиться, чтобы он мне не надоедал при частом
общении. Но такого не будет. Я сама в этом мире. А
ну и что? Разве плохо? " - від 4 жовтня 2009 р -
більшість людей просто скучні оболонки з водою та
різною сумішю хімічних елементів. Якщо ж намагатись
відкривати в людині нові грані, розвиваючи її, і
самому ті ж нові грані, і їх відблиски на сонці, то
цей процес пізнання може тривати до безкінечності.
Але на жаль всі ми одинокі, самі ж закидуємо у
в'язницю самотності. Можливо це зона комфорту?
"А концерт был суперский как для меня. Выступала
группа "Крыхитка Цахес"." - від 4 жовтня 2009 р -
мабуть концерт був біля УжНУ? Якщо так, то я на
ньому був) Файний був концерт)
"Жизнь такая странная штука. Вот вчера был концерт в
городе. Я оооочень хотела пойти. И что? А не было с
кем. Кому только не звонила. И однокласницам. И Лене
(она не схотела идти, так как цитирую "Ты меня
пригласила потому что не имеешь с кем идти?", а я
даже ничего на то не сказала, только "Как хочешь,
можешь не идти, я тебя упрашивать не буду"),
подружке с танцев ("Если бы ты мне раньше
позвонила...")" - а був ще і я... Так життя така
цікава штука.
"Crystal Castles - Courtship Dating
Класная песня" - від 23 вересня 2009 р - твою ж
дівізію. Вона почала слухати крістал раніше від
мене...( Але добре, що в неї ще тоді виробився
гарний музичний смак.
"Хочу написать книгу...типа биографии...но время-
время...ну его...эх...Фак
Хочу бойфрэнда!!!" - від 23 вересня 2009 р - в неї
получилося краще ніж у виді автобіографічної книги,
тому що тут висвітлені живі думки, переживання, в
динаміці того дня, коли вони були, без спогадів на
рік чи більше тому. Всі записи спокійно можна
переплести в одну достойну по об'ємі книгу.
"И недайБог, чтобы в этот дневник заглянули чужие
глаза. Только ПЧ, только ПЧ!!!" - від 20 вересня
2009 р - я навіть не знаю чи я чужі очі чи ні...
"Рэво творит чудеса. Няшка, но очень вредная." + "Я
чувствовала эйфорию, была щасливой, попала в Рай. Но
действует оно не без конечно и что бы не погубить
здоровье пить его часто не буду.
Надо жизнь начинать с нуля. Выбросить всех ненужных
людей из жизни своей. Трудно будет, но я постараюсь.
Я за этот год уже во второй раз кардинально поменяла
характер. Я самосовершенствуюсь. Во как!!!" - від 12
вересня 2009 р - на жаль випивка ні до чого хорошого
не призводить. В мене навпаки від випивки йде наплив
думок, і я намагаюсь не вживати взагалі алкоголь.
"Люди жестокие создания. Я не хочу и не люблю никому
боли причинять, но люди так делают, поэтому я не
человек - я просто создание в облике человека, я
постараюсь быть лучше всех в духовном плане." - від
11 вересня 2009 р - так люди безжальні та жорстокі,
але не всі, ще десь збереглись добрі люди, але їх
мало.
"А всем похуй, никому чужие проблемы не интересны.
На никого положиться не можно, никому уже не верю.
Сегодняшний день это доказал. " - від 11 вересня
2009 р - так, більшості не цікаві чужі проблеми,
тому що зациклюються на своїх. І особливо на тих,
які важко вирішити.
"Жизнь ебаная такая - надоела, хочу другую,
лучшую...
Хочу в окружение других людей.
Если б я себя так сильно не любила, то уже давно б
покончила с жизнью.
Некому меня понять, все предатели..." - від 11
вересня 2009 р - добре, що вона себе вберегла від
дурного. Оточення людей можна спокійно змінити і без
зміни життя.
"ГДЕ ЖЕ ТЫ СЧАСТЬЕ???" - від 11 вересня 2009 р -
кажуть воно в нас самих. Мабуть в ендорфінах,
серотоніні, і т.д.
"Это жестоко, когда тебе хреново на душе, а
пожаловаться нету кому. Так хочу, чтоб меня кто-нить
обнял, погладил по голове, поцеловал в лоб и сказал,
что все будет ОК." - від 6 вересня 2009 р - всі
цього хочуть... Бажання все-таки є.
"Почему жизнь жестока ко мне? Чем я провинилась?" -
від 6 вересня 2009 р - на жаль, вона до всіх
жорстока, без виключення.
"Я несчасная...
Одна в этом мире, мне ничего радость не приносит." -
від 6 вересня 2009 р - з давніх часів і до тепер, я
часто подібне переживаю, і пустота зростає.
"Времья ужасно быстро летит." - від 28 серпня 2009 р
- так, на жаль воно швидко летить, ще кілька років
тому вона писала ці рядки, і вони застили відбитком
в тому часі.
"К тому же, сегодня праздник и я хотела пойти в
церковь." - від 28 серпня 2009 р - і тут я зрозумів,
звідки походять її прохання до Бога.
"Почему я не нравлюсь тем, кто нравиться мне? Разве
я на столько некрасивая?" - від 23 серпня 2009 р -
це дуже часто, коли тобі хтось подобається, а ти
ні...
"Вот тепер ко мне лезет со своими ухаживаниями один,
не могу сказать что урод, нет достаточно красив...но
ведь ничего я к нему не чувствую. Я всегда выбираю,
не того, кого надо" + "Просто так хочется того, кого
не легко получить. А кто сам в руки лезет, тот мне
не мил((( " - від 23 серпня 2009 р - ну тут без
коментарів.
"Ваш психотип: Интуитивно-Логический Интроверт
"Бальзак" (Критик). 1."Воображение управляет мной".
Обладает сильным, интеллектуальным воображением.
Оноре де Бальзак создал портреты 2000 человек,
представляющихся более живыми, чем настоящие: "его
можно сравнить разве что с городской управой"- писал
о нем А.Моруа. Поражает точностью деталей и
фантасмагорический мир Габриэля Г.Маркеса. Благодаря
этому качеству хорошо видит будущее. " - від 19
серпня 2009 р - шикарно, навіть захоплююче.
".2. "Пасторское бесстрастие". Почти никогда не
проявляет эмоций, оберегает от них своих близких."
- від 19 серпня 2009 р - з цим би я посперечався.
Хоча якщо вихід думок в щоденник, то це і справді
оберігання близьких. І тут я ще раз прокрутив в
голові істинну, що мабуть щоденник ведуть достатньо
одинокі люди, які немають з ким по душам
поспілкуватися...
"Тот, кто не считается с действительным положением
вещей, идет к катастрофе. Предпочитает цинизм
лицемерию. " - від 19 серпня 2009 р - так і є у
деяких людей.
"Проходила я этот тест, ну вобще не мой результат, я
совсем не такой человек." - від 19 серпня 2009 р -
так, трішки не така людина.
"В любой ситуации, о которой ему рассказывают,
разбирается досконально и очень скоро начинает
рассказывать изумленному собеседнику те детали,
корни и аспекты, которые тот упустил." - від 19
серпня 2009 р - хех цікаво, які я деталі в щоденнику
упустив...
"Его анализ лишен всякого самообольщения. " - від 19
серпня 2009 р - саме так.
"но умеет и гасить отчаяние, когда другим не везет,
когда все падает из рук, когда судьба кажется
враждебной." - від 19 серпня 2009 р - це теж про
неї.
"5. Вот как описывает рыцаря своих мечтаний
студентка Лайма: он должен быть красивый и умный.
Глаза большие и печальные. Неразговорчив, не
произносит комплиментов. И поэтому, создает
впечатление недосягаемости. Его мучают десятки
проблем, на которые, по-моему, не стоит обращать
внимания. Меня притягивает его печаль, серьезность,
стараюсь развеселить, поднять настроение,
обрадовать. " - від 19 серпня 2009 р - ну прям про
мене)))))
"Это образное описание человека, который в своих
чувствах очень постоянен, не склонен к приключениям,
желает полной зависимости от требовательного
любимого." - від 19 серпня 2009 р - ось це про неї.
"А сегодня ходила в УжНУ узнавать нащот вступа туда.
Факультет так и не выбрала. Но точо буду пробовать
поступать на РГФ и Международные отношения." - від
17 серпня 2009 р - я пригадую колись розмову, що
вона і подумувала про медичний, можливо якби я тоді
трішки більше повпливав, то вона б точно там була...
Але вона здійснила свій вибір, і реалізувала його
згодом.
"Никогда бы не подумала, что полезу у воду, которая
выше, чем я.
Но...полезла. Вчера на карьер ходила. ... ам сразу
такой обрыв, что ппц...и вода там в местах до 30м
глубины. По-правде говоря, плавать то я только в
этом году научилась...но 20м спокойно проплавать
могу." - від 17 серпня 2009 р - афігеть. А я й до
тепер не навчився плавати... Можливо хтось мене
навчить?)
"но меня всегда смешил германский язык)))" - від 16
серпня 2009 р - цікаво чим він смішний, коли він
занадто строгий...
"Я больше не могу ждать...Но как же я напишу первой?
У меня есть гордость. И что, если я напишу, а он не
ответит? Мне ведь будет только хуже. Вот что-что, а
ожидание меня убивает, не люблю ждать. Ведь жизнь и
так коротка. Хочу все и сразу." - від 13 серпня 2009
р - ось таке я відчуття зараз маю по відношенні до
неї.
"Иногда мы просто уходим из чьей-то жизни и считаем,
что так надо.
Просто время пришло.
А когда уходят из нашей - пищим, визжим и просто
плачем.
Очень-очень горько, периодически всхлипывая,
несправедливо..." - від 9 серпня 2009 р - так воно й
так.
"Хочу обратно на море, но уже не с танцами." - від 9
серпня 2009 р - хех) Кльова мрія. А я все ще не був
на морі.
"Агааааааа, точно, наконец досмотрелла Поттера
шестого (онлайн пиратскую версию)...смешной был,
полно забавных сцен..."О, Гарри, тебе пора
побрится"...ожидала худшего..." - від 05 серпня 2009
р - я ще й до тепер не переглянув всіх потерів)))
Значить вона не любить не голених хлопців, як
оленів)
"Кагбы и не знаю о чем писать...но веду ведь дневник
для себя большей мерой...что б потом читать через
несколько лет и всё вспомнить. " - від 30 липня 2009
р - а тут я прочитав... І мабуть в неї виникне
потреба перечитати весь щоденник знову... Надіюсь не
видалить його, особливо після моїх коментарів, а
також мого бачення того, що там написано.
"Вернулась. Но не радует меня ничто. Больная я. И
причем серйозно. Прячу слезы от других, но когда
никого нет - рыдаю. Люблю жизнь, даже с всема ее
недостатками. Завтра в поликлинику. Надеюсь на
лучшее..." - від 26 липня 2009 р - це дуже гнітюче
відчуття, коли ти нічого не можеш зробити... Надісь
в неї зараз все набагато краще із здоров'ям та
взагалі...
"И к счастью у нее оказался комп с инетом. Вот и
залезла я. РАДУЮСЬ...инет - это счастье" - від 18
липня 2009 р - прям на мої 19. В день мого
народження. Жалію, що не привітав її в день її
народження... 3 квітня... Замотався. А також в
жодній соціальній мережі не відображується день, то
і вилетіло з голови. На жаль, щастя не в
інтернеті... І хтось відповів "в том что ты можешь
общатся с близкими людьми".
Але з тим світом ще
зв'язку нема(
"Музыка...
Ну хоть наушники со мной..." - від 17 липня 2009 р -
я теж завжди з собою беру навушники, дуже рідко
виходжу без них.
"Меланхолик или флегматик? Тип темперамента. я -
меланхолик." - від 17 липня 2009 р - трішки є цьому
щось.
"Итак, значит...начну с того, что не надо грустить.
Хотя сама часто этим страдаю.
Нет, всетаки глупо писать, что не надо грустить.
Ведь почему бы и не погрустить если есть изза чего.
Только вмеру, а не как я..." - від 15 липня 2009 р -
все правильно зазначено, тільки щоб це розуміння
завжди їй допомагало.
"я пришла в центр пораньше чтобы забежать в
библиотеку. Как я и ожидала, книг по моему вкусу
почти не оказалось. Нашлась только книжка "Граф
Дракула" Брэма Стокера. Весьма интересная книга,
могу сказать." - від 15 липня 2009 р - похвально,
навіть я в захваті. Давно я не заходив у бібліотеку,
щоб взяти книгу для читання... Хоча в мене дома
багато книг, які я ще не прочитав.
"Мне опьять плохо. Опять такое чувство, что я совсем
никому не нужна.
Одинока у світі, сирота від фортуни,
Порізані пальці й обірвані струни." - від 13 липня
2009 р - сумно це читати, але більшість не знає, що
таке самотність. Я це можу насправді сказати. Боляче
читати про її самотність... "Ты так с грустью
борешься?" = "Главное делачть чтото, хоть
что...иначе я впадаю в какоето странное
состояние..." - добре, що помагає.
"Как мне быть щасливой? Я так не умею..." - від 13
липня 2009 р - брехня! Вміє! Знайти своє щастя.
"Прежде всего, вампир немертв. Это значит что он или
она, не мертв или жив, а живет в неопределенности
между этими двумя понятиями. Большинство его органов
уже не функционирует, так например, ему совсем не
нужно дышать. Однако сердце и мозг, продолжают
работать. " - від 13 липня 2009 р - читаю це про
вампірів, і мені здається, що більшість людей вже
утопічно мертві біороботи.
"На заметку: диградация души.
Зависть...желание иметь то, что есть у других и
невозможность иметь мне. Как и материальныйе вещи
так и снисходительность и любовь других.
Эгоистичность...
Лень...
Надо чтото делать с собой и жизнью. Надо менять...но
не менятся самой." - від 11 липня 2009 р - проте в
деяких випадках це виправдані речі.
"Кальвария...спокойствие...самой идти не хочу
туда...человек мужского пола...вобщем нету с кем." -
від 11 липня 2009 р - а я тоді там був частим
гостем... Не те що тепер, раз на декілька місяців.
"Загадочность...зачем мы существуем.
Безсмысленность всего." - від 11 липня 2009 р - а
все що має смисл, тільки краде чи займає час...
"Мое мнение о тектонике: безсмисленое махание
руками" - від 11 липня 2009 р - аналогічно вважаю.
"Вчера у меня был выступ. Моя группа виступала с
испанським танцем. Кагбы костюмы паршивые были. И ко
всему еще и надо было зализать волосы и собрать их
сзади. Я всю жизнь с челкой хожу, а тут надо было ее
убрать. Зрелище было очень смешное. НО зато я
танцевала в первой линии, это большой +." - від 22
черня 2009 р - хех, я таке пропустив(((
"У меня депресия. Ничего нехочу, даже жить" - від 17
червня 2009 р 19:21 - така вона на жаль підступна
депресія. Дуже знайома подруга. Мабуть потаємно вона
вийшла за мене заміж.
"Всего лиш ничего прошло с
того момента как я сделала эту запись, а мое
настроение поминялось кардинально) Радуюсь жизни
опьять)))" - від 17 червня 2009 р 22:23- це я радий
чути
"А я сегодня уже получила свой первый паспорт)))
Фото - ужасное, я на нем как тушканчик." - від 16
червня 2009 р - хехе))) Зате в житті гарна)
"Ойойой...ахахах...
Я иногда такое сделаю...что ржать с себя не могу
перестать...
В палату №6 меня плс))
Я схожу с ума и этим усьо сказано!!" - від 14 червня
2009 р - всі ми сходимо з розуму, якщо вже не зійшли
остаточно... Хто визначає межі? Психіатр чи ти? Яке
це має значення, коли ти маєш вже іншу реальність...
" Вчера весь день я грустила, а потом надвечер так
мне смешно стало...это маниакально-депресивный
психоз)))хДД" - від 15 черня 2009 р - у всіх бувають
підйоми і упадки настрою. То все гормони.
"Я кагбы когдато его любила, но прошло." - від 14
черня 2009 р - неочікуваний поворот для мене.
Неочікувано того кого саме.
"Сейлормун"- від 14 черня 2009 р - колись і я
дивився цей мультик.
"Я та, кто лжет и ненавидит, смеется, плачет и
грустит. Во сне – ребенок. В жизни – ветер. И от
любви ночей не спит. Я – тьма, холодная, пустая…." -
від 12 червня 2009 р - дуже глибока думка. Тілька
вона не обманює. Невидіти не вміє сильно та на
довго. В житті є цілі. До пітьми далеко. Тепла.
Пустоти нема.
"Меня смешит человеческая преданость, благодарность,
доброта.
Я наверное черствая людишка...но я таких чуств не
испытываю. Я только умею играть на публику.
Только сейчас это поняла" - 11 черня 2009 р - це
самообман.
"I'm going to nowhere" - від 9 черня 2009 р - всі ми
йдемо кудись. Наприклад додому...
"Ну почему я никогда не попадаю в нужное место, в
нужный час???" - від 9 черня 2009 р - всі ми в тому
часі і потрібному місці. Дивно, я знав, що вона
пунктуальна...
"Даже сделала одну затяжку, и хоть это совсем
немного, но я ведь не курю...(" - від 9 черня 2009 р
- краще б не курила в її стані...
"Почитала свой дайр - нет, это писала не я. Я умная,
а то писала какая-то дурочка, помешаная на парнях.
Стоп говорю себе. О парнях думать не надо, та и нету
впринципе о ком. Никого не любить это новое для
меня." - від 7 черня 2009 р - дурочки не було. Ми
протягом життя проходимо через розвиток. Кохання
рано чи пізно прийде.
"Наделала кучу фоток, наснимала кучу смешных видео с
участием велосипедистов." - від 7 червня 2009 р -
цікаво глянути))) Чи залишилось щось з того? Мабуть
ні(((
"Вышла наконец, я ее потянула в алкошоп на Revo.
Алкоголь я употребляю не часто...очень сильно на
меня действует." - від 7 червня 2009 р - краще б не
вживала...
"Вобщем не так уж и просто мне, я не люблю быть
отвергнутой. " + "Так мне сейчас себя жаль, больно
любить, но мне больнее еще никого не люби" - від 5
червня 2009 р - ех, любовні муки... Деколи там
логіки не буває.
"Это у меня наверное такие тупые мысли изза того
возникаю, ибо дома сижу слишком много...надо больше
гулять.
Надо позвонить старым друзьям, завести новие
знакомства и будет всьо супер-пупер." - від 5 червня
2009 р - куди б ми не йшли, ми не втечемо від
себе...
"Наконец-то я определилась где хочу учиться. Я хочу
в УжНУ на Баме, но вот какой факультет...это еще под
вопросом." - від 4 червня 2009 р - ось коли вона
визначилась із своїм майбутнім.
"Ваш образ в мире Фантазий- Богиня
В Вас есть лидерские качества, которые Вы
используете с умом. Вы пытаетесь сделать этот мир
лучше не в одиночку, а сподвигая к этому людей,
которым Вы доверяете. Вы – светлая часть
человечества." - від 2 черня 2009 р - цікавий
результат.
Натомість в мене вийшло: ВАШ ОБРАЗ В МИРЕ ФАНТАЗИЙ-
ВАМПИР. Вы холодная и обольстительная. Вряд ли кто-
то догадывается, что в Вашей жизни он играет роль
пешки, а то и вовсе- обеда. Вы – Королева Ночи.
aeterna.qip.ru/test/result/65762/
Мабуть зі сторони краще видно, який є я.
"Am I the one your heart belongs to, why me?
Така паршива погода. Не дозволю собі сумувати.
Ні!!!!
Але пісня така сумна...
Викликає сльози на очах...
У пісні він її любить...
І вона питає чому...за що...
Ще не все втрачено, я ще проведу сьогодні декілька
щасливих годин...якщо вони будуть ще щасливі...
Ніхто не побачить у мене на очах сльози..." - від 30
травня 2009 р - коли емоції через край. Дарма
сумувала через емоційну пісню. А вона була націлена
на її аудиторію. Адже рейтинги... Рейтинги. Кошти.
"Я або найдобріша, або найдурніша людина в світі
Факінг шіт. Шо мені робити з своїм поганим настроєм?
До вього ще ця погана погода...дощ. А сьогодні ж
Останній дзвоник, на якому я ведуча. І тепер думаю
шо вдіти, бо приготувала я собі істинно літній
наряд, не для такої погоди. Та й поки до школи
доберуся буду вся оббризкана і мокра.
Хоча я ж сама дуже просила в Бога погану погоду на
Останній дзвоник. Це дуже на мене звично. Я мучаюсь
через якусь безглузду річ, дуже її хочу, а вона ж
мені не потрібна...Тепер я це зрозуміла. І навіть
пробачила тих двох, що плюнули мені в душу. Вони
мені не потрібні. Та й не достойні мене. От так то."
- від 29 травня 2009 р - дуалізм у потребах, плаття
літнє, погода погана, мабуть вона найдобріша, проте
сумна. Здивував, що була ведучою. Тоді явно лідер,
за тестом.
"Мені колись часто плювали в душу...І я сказала
досить, сама буду до всіх жорстоко ставитись.
Звісно, я добра людина і жорстокістю від мене не
віє, але я стала сильніша...Та от мені знову плюнули
в душу. Двоє людей, яких я так любила...так любила,
бо тепер вони мені вороги, я їм цього не пробачу.
Ну як так можна? А? Як так можна?
От мені здавалось, що в моєму житті все починає
налагоджуватись...а тут таке((
Що ж мені робити? Мстити їм? Хіба я буду до такого
опускатися? Чи може просто ігнорувати їх?...і це
також зробити не можу(" - від 28 травня 2009 р -
часто нас підставляють, зраджують... Вона добра
людина, і з часом якщо не пробачих їх, то просто
буде ігнорувати.
"Він мене розчарував. Та і не такий вже він і
гарний...переключусь я на ще одного мого коханого)))
Той хоч не забуває про мене)))" - від 27 травня 2009
р - огого) Мексиканські пристрасті по Закарпатськи)
"О, Боже...він накінець появився в онлайні...я так
цього давно чекала. Але він не пише мені, а я перша
також написати не можу. Я ж не зможу тоді перевірити
чи він щось відчуває до мене...
Я аж вся трясусь від чекання...
Я ж і так його в місті побачу...ми часто натрапляємо
друг на друга...цілком випадково...Тому остається
запастись терпінням.." - від 27 травня 2009 р - до
болі знайоме відчуття...
"Дуже подобається ця пісня...така сумна" Tell Me Why
(оригинал LaFee )
"Tell me why
Am I the one your heart belongs to, why me?
Tell me why
Am I the one who won a place in your heart, why me?
Tell me why
Am I the one your heart belongs to, why me?
Tell me why
Am I the one who won a place in your heart, why me?"
- від 27 травня 2009 р - дуже гарна пісня, ще із
змістом. Хоч дещо жіноча... Мабуть, тому що
незвичайна, як відповідь на запитання.
"С кем ты пойдешь на свидание в мире ГП? -
Симус Финниган" - А я люблю Г.Поттера) - від травня
2009 р - а в мене вийшло "Седрик Диггори")
"в школу я люблю ходити" - від 26 травня 2009 р -
нечікувано...
"з танцями теж проблеми, нудно мені так шо жопа" -
від 26 травня 2009 р - дивно.
"Зранку ми половиною класу пішли на медогляд в
дитячу поліклініку. Лікарі взагалі не оцінювали наше
здоров'я, а просто писали - "здорова". От мені це не
сподобалось і я почала всім на шось скаржитись, бо ж
було мені на що...я хвороблива людина." - від 22
травня 2009 р - на жаль так часто... але за кілька
хвилин і важко сказати чи хвора людина чи здорова.
Потрібні додаткові обстеження... І взагалі краще
казати на обстеженнях, що турбує.
" і коли я голодна, то дуже зла" - від 22 травня
2009 р - хехе) Візьму собі на замітку)
"і бутерброди мої опинились на землі" + "бо собакам
показалось мало моїх бутербродів, ще й пальці на
ногах мені лизали зарази)" - від 22 травня 2009 р -
вони хотіли їх відкусити))) Масло притягується до
землі начемагніт)))
"Худший способ скучать по человеку – это быть с ним
и понимать, что он никогда не будет твоим." - від 20
травня 2009 р. - мабуть гірше, коли ти не бачиш
людину.
" Та й старий він уже - 21 рік це вже занадто." від
20 травня 2009 р. - хехе) Я тоді був молодшим, мені
минало 19) А тепер мабуть пенсіонер)))
"Хм, от сижу тут перед монітором, читаю чужі
щоденники. Один мене заставив задуматись. Черства я
людина. В мені немає ні каплі почуття вдячності.
Виходить, що люди роблять для мене щось добре, а я
навіть "дякую" сказати не можу, а якщо й кажу, то з
таким виразом обличчя, що людям вже не хочеться мені
помагати. Хоча ні, в душі я вдячна, я просто не можу
це вголос сказати. Це начебто я чогось
боюсь...Можливо я хочу здаватись такою грубою і
невдячною.
Так, мені важко показувати свої емоції. Все що інші
бачать - це не я, все це наіграно. Можливо треба
мені мінятись?" - від 20 травня 2009 р - всі ми
носимо маски, щоб не показувати "себе" в не
особистісному кругу. Проте завжди потрібно читати
між рядків.
"Я ж сама хочу, щоб люди до мене не відносились
серйозно, не прив'язувались до мене. Коли мені
людина подобається фізично чи духовно, я добиваюсь
її прихильності...а потім відштовхую. Можливо мені
страшно коли мене люблять, можливо до мене треба
відноситись холодно? Але проходить час, і я починаю
сумувати за відштовхнутою мною людиною, хоча не все.
Але мені важко знову добитись прихильності, знов
починаю боятися..." - від 20 травня 2009 р - так, є
таке, коли ти не хочеш ні з ким спілкуватися,
обмежтись собою, проте часом виникає потреба у
відштовхнутих людях.
"Відштовхую інших, але й самою боюсь бути. Мені
потрібно, щоб біля мене завжди хтось був. Самотність
- це смерть для мене. Я навіть сама себе не
розумію...скільки я написала...і все не те. Можливо
просто треба розібратись в тому, хто саме для мене
дорогий, і не відпускати тих людей?
ну, щось таке, мабуть..." - від 20 травня 2009 р -
головне мабуть у відносинах відчувати себе вільним,
і мати почутт свободи, та часом самотності, щоб був
баланс...
"В прошлой жизни Вы были... Колдунья
Вы ищете тайные знания, вам известны многие секреты.
Вы в силах вершть не только свою судьбу, но и судьбы
других людей. Вы тонкий психолог, у вас прекрасно
развита интуиця. В средневековье вас сожгли бы на
костре, но эта пора уже миновала.)
img1.liveinternet.ru/images/attach/b/1/6789/6
789891_vedma.JPG
Пройти тест: aeterna.ru/test.php?link=tests:8485" -
від 19 травня 2009 р - аналогічний результат)))
Думаємо в одному напрямку) Цікаво чи ми однакові
відповіді вибрали, що дійшли до однакового
результату? Чи були якісь інші відповіді, що не
вплинули на результат?
"Один мальчик никак не мог наладить в школе контакта
с одноклассниками. Он вроде бы всё старался делать
так, чтобы не быть "белой вороной", но ребята в
классе его почему-то не любили." + "Он упорно
работал и добивался своего, преодолевая все
жизненные препятствия, и в конце концов стал большим
начальником" + "И конечно же невозможно описать, с
какой радостью он воспринял новость о том, что школа
к своему юбилею собирает выпускников всех годов. Это
был шанс показать всё, чего он добился!" + "И вот он
одел самый лучший и дорогой костюм с бриллиантовыми
запонками, туфли за несколько тысяч евро,
дизайнерский галстук, аналогов которому в мире не
было, сел в свой длинный лимузин и отправился на
встречу одноклассников. Они уже собрались в
помещении их бывшего класса, когда он подъехал к
школе. И вот он, ослепляя присутствующих, вышел из
роскошной машины, достал из багажника ржавую лопату
и поубивал всех, всех убил, ОН ВСЕХ ИХ УБИЛ!!!!1111
Конец." - від 16 травня 2009 р - хехе) А казала, що
любить школу))) Ну по цій історії можна зняти
шикарний хорор фільм) Мабуть краще на базі 16-ої
школи))) Там кращі декорації)))))
"Вчора був явно не мій день. Він був жахливий. " -
від 16 травня 2009 р - так, прям суцільне невезіння
якесь(
"Після танців в магазині мені не схотіли продати
Revo, бо мені нема 18 років. Та це ж смішно, бо там
алкоголю майже й нема, та й до того в мене проблем з
віком не виникало, просто кажу ж, що день був
кончений." - від 16 травня 2009 р - з цим я сильно
поспорив би. Я пригадую в тому році, і в тому
місяці, мабуть 22 травня я купив вперше та в останнє
то пійло... Мене від баночки добряче рознесло...
"Та той придурок (пацан подружки) забрав в неї
телефон, а мені требало позвонити...і не давав
мені...ггр, який він кончений. Показала я йому
фак...От і все...поїхала додому." - від 16 травня
2009 р - дивна поведінка хлопця...
Тест - від 9 травня 2009 р - дивно, якийсь дубляж, я
бачив цей результат тесту пізніше в 2009 р.
"Бля, в мене знову депресія почалася...
Я так потребую допомогу...
ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ!!!!!!!!!1" - від 6 травня 2009 р -
ех, жаль( Запізно прочитав... Ось коли людина
потребує допомоги, часто її нема... Це дуже добре,
що людина усвідомлює, що їй потрібна допомога. Мені
зазвичай в такому стані не потрібно ні від кого
нічого.
"Я не можу переступити через свою гордість...
Хай мені і один, і другий перші звонять/пишуть...
А я тим часом буду мучитись і чекати..." - від 5
травня 2009 р - а деколи слід самому першому
написати. Хех. Хто б казав...
"Де ж моя гордість поділася?????? Я ж думала, що
якщо я морозилась тоді, не відповідала на дзвінки,
смс...то тепер все виправлю...Але він почав діяти
моїми методами. Вротйомуноги!!!!!!!! Я йому помщусь
за це!!! гвахахаха...доб'юсь його і кину))) Оце буде
насолода...почну придумувати план моїх підступних
дій. Було б все ОК, але він сам нарвався. Хай тепер
розплачується) " - від 4 травня 2009 р - з почуттями
не гарно гратися... А ось цкаво, що це за "її
методи"... Цікаво чим закінчилася історія...
"Всім щось не подобається, всі лізуть із своїми
"розумними" порадами." - від 3 травня 2009 р - ну
звісно, така людська природа...
"От пишу тут я...і нарешті в довгоочікуваній
тишині...якби ще клацання по клавіатурі не було
чути, то було б взагалі чудово." - від 3 травня 2009
р - тиша все загострює... концентрує думки. І
залишає тебе самим з собою...
"Згадала, як колись любила дивитись "Сакуру".
Вирішила подивитись її спочатку...з першої і до
останньої серії...цікаво, скільки за сьогодні
встигну (мабуть небагато, бо голова болить). Мене
лякає думка, що мені може вже не сподобатись, бо я ж
виросла...А колись з мене всі однокласники сміялись.
Говорили, що я вже така велика, а казочки дивлюсь
(було ж мені тоді десь лиш 11 років). Тоді
соромилась, а тепер би в морду заїхала якби з мене
сміялись за таке. Аааааааа....а, зате в них є ще
одна причина посміятись - я ж ПОТТЕРОМАНКА...але
коли про нього в моїй присутності погано говорять,
то вже постою і за себе, і за нього..." від 3 травня
2009 р - хех) Я її теж дивився) Але мені було тоді
набагато більше) І нічого) А ось потера я так і не
читав, бачив кілька фільмів, проте особливої тяги до
його історій, якось нема... Не торкнуло.
"Я на мозги капала всім шо Скрябіна
пропустимо...нила я їм, нила...і от ми їдемо вже
накінець, приїхали, а він вже виступає...пісня
"Шкільна любов" (одна з моїх улюблених). Я недовго
думаючи, почала прориватися в самий перед...там
зустріла знайомого гота...і як ви думаєте, що я
зробила? Сказала йому, шо він мені подобається...він
був в ахує." + " Падіюні якраз дискотека мала
бути...то ми туди поїхали...вона ще й не думала
починатись...то я очутилась дома і цілу ніч не могла
заснути." - від 2 травня 2009 р - хехе) Я теж був на
тому концерті... Ми з нею тоді перестрілися. Я був
дуже бухий)) Ще б пак) В мені було десь 5-6 літрів
пива, то все від пікніка з братом і його друзями) На
концерт ледве встиг, трохи там начудив))) Вона від
мене втекла ще до того, як я почав чудити) Там я
зустрів мабуть і того гота, про якого було вище
описано) Навряд то про мене) Він був шокований,
точніше я його шокував) А ось мої гульки на тому не
закінчились) Я ще пішов на днб вечірку в падіюн)
Було весело))) Проте охорона спрацювала) Веселий був
день))) Є що згалати) Мабуть добре, що вона туди в
падіюн не попала)))
"І що ж робити? йти на концерт на Поштову чи в
Падіюн? Куди я більше хочу? ...звісно Скрябіна хочу
побачити." - від 1 травня 2009 - на Скрябіна і я
хотів попасти. Але і на ту дискотеку теж)
17:30 13/07/2017 - я дочитую останню 37-му сторінку.
І це викликає сум. Сум рівнозначний коли ти дочитуєш
останні сторінки цікавої книги... Сум коли ти не
можеш ступити наступний крок бо тебе паралізує...
Щоб розтягнути насолоду... А вона закінчується...
Все закінчується... Мій наркотик закічується... Моя
щоденна доза місячного курсу закінчується... Я ж не
буду вивчати кожну кому, і порядок букв, чи шукати
містичний зміст в датах чи часових числах... Сум
набертає обертів. Він поглине мене всього.
"Це мені мозку не хватає? Бугага...нах і все!!!!!!!!
З'єба...я тупе створіння. Факфакфак, уйуйуй.
ГррррРРрр...
Ну це так...вияв негативних емоцій був....
А тепер про інше..." - від 29 квітня 2009 р - ось
кому, кому, а ось їй завжди хватало розуму...
"Дам йому шанс, якщо він дасть його мені...бо ж може
і нормальний пацан, а я так жорстоко...Та так з ними
і треба, бо жоден хлопець мене не вартий. Ага, так,
в мене манія величія. Що є, то є) Та й правильно." -
від 29 квітня 2009 р - хтось та й все-таки вартий,
щоб поруч зібратись на п'єдестал величності.
"Самотнє створіння накінець радіє життю...все ОК, ну
майже...засмутила мене одна річ...
Та не буду думати про погане, налагодиться якось. А
як ні, то ні. Мені пофіг, мені на все і всіх пофіг.
Адже я самотня людина і мені подобається. Зара мені
тре лиш одну людину під боком, недосяжну людину.
Я її не люблю, це якесь інше почуття, краще і
сильніше любові)" - від 29 квітня 2009 р - цікавий
потік думок... Недосяжне завжди краще. Симпатія
часто оманливо краща любові...
"Реальність нереальна, реальність нереальна,
реальність...
В голові відлунюються ці слова...поверніть мене на
землю, витягніть з світу мрій" - від 28 квітня 2009
р. - так, в деякому плані реальність нереальна...
Особливо коли пізнати квантову взаємодію,елементарні
частинки, а також співвідношення пустоти та матерії,
співвідношення атомім, та чорної енергії та чорної
матерії, а також багато чого іншоого... Світ мрій
затягує, коли реальність нецікава. Але вони
дозволять надихнути, щоб створити нову реальність...
"Так, значить, осталось 20ст дочитати "Портрет
Доріана Грея" на англ мові. Знов зібралась
перечитати "Володар перснів"...щось книжечка занадто
довга, та нічо, справлюся якось. Ще місяць тому
почала читати "Вампір Лестат", але текст на компі,
тому очі дуже втомлюються...Сьогодні прочитаю з
нього декілька сторінок." - від 28 квітня 2009 р. -
це класно, що вона читала книги і розвивалася... В
той час, я не читав жодну художню літературу...
"Стільки планів, але так спати хочеться, що то
просто піпец. Навіть кава не допомагає вже(" - від
28 квітня 2009 р. - як я розумію цей стан... Ось
тільки я каву не вживаю...
"Хочеться мені поринути в світ моїх фантазій: як я
представляю найщасливіший день свого життя?." - від
28 квітня 2009 р. - цікаве запитання та цікава
відповідь. В принципі все це можливо здійснити, ось
тільки без того героя... А я мабуть і не знаю, та не
уявляю, який би міг бути найщасливішим днем у
житті...
"Повернулась додому. Треба вчитись. Хочу вчитись.
Вже на півдорозі...та мене вже тут і нема.." - від
28 квітня 2009 р. - ця вічна тяга до знань
заслуговує поваги...
"Сум знову заполонив мене. Читала я чужий
щоденник...і ОХ." - від 28 квітня 2009 р. - як це
знайомо, як це знайомо...
"Піти б погуляти...
нініні, не сьогодні...завтра...
Нога мене, нажаль, ще болить... і серце. Серце
болить не через велику кількість випитої кави, ой
ні...
Болить, бо розбите...
Навіщо це все?
Навіщо існує кохання?
Але чи то можна було тим словом назвати?
Я розчарувалася в тій людині...ще б раз його
побачити...лиш раз
І забути...
Радіти б життю...
Стати б непробивною...
Які дурниці... Яка я дурненька дєффочка)
А плакати не буду...
Стримаю сльози...
Та це теж саме...я повторююсь" - від 28 квітня 2009
р. - мабуть воно існує, щоб зціляти серця, які були
розбиті...
18:09 13/07/2017 р. - я почав читати останній пост,
чи то вірніше перший пост, датований 13:16
вівторком 28 квітня 2009 р. Отання доза. І що після
неї? Невідомість...
"Головна проблема в моєму житті - це те, що воно
занадто звичайне і нецікаве. Мені хочеться
неочікуваного розвитку подій і крутих поворотів. Я
сама ж собі створюю проблеми і переживання, лиш щоб
вийти із сірої буденності. Я живу у своїх мріях й
ілюзіях. Створений світ в моїй голові я намагаюсь
перенести в реальність. Та ж не все так просто...і
не все мені получається. Мені б трішечки магії в
допомогу..." - мабуть крутий поворот, це моє
читання, і викладення думок, стосовно цього. Мабуть
добре, що не прийшло 10 років, з моменту першого
доспису. Що що, а її життя не таке вже й звичайне і
нецікаве...
"насправді в моїй голові лиш дрібненька крихточка
знань. Але пізнавати нове і вчитись я люблю. Ні, не
все...інколи. Далі йдуть заняття танцями...ох,
танці...фак. Займаюсь ними вже близько 5 років. Не
представляю своє життя без них, але в кінці цього
літа я іх кину, бо заглиблюсь у навчання, ібо так
треба. " - цікаво, що було б, якби продовжила
танцювати, куди зайшла, чого б досягла... Але на
жаль завжди потрібно робити вибір...
"Живу я в 4кімнатному будинку, через вікна якого
видно ліс і гори. Дуже гарно, але цю красоту я рідко
бачу..." - мабуть гарно все виглядає... Добре, що
людські руки не добрались до лісу...
"По-справжньому я кохала лиш 3 рази. це якщо не
враховувати кохання вього мого життя - Поттера. Він
з світу моїх фантазій. Скільки він мені радості в
життя приніс...горепотер))) Фанатію вже 4 роки, якщо
й не більше...і мені пох, що іншим з цього
захоплення смішно. Знаю одного хлопця, в якого теж
кличка Поттер - якого фіга, а?...Поттер лиш один
існує...Гаррі. За якого я і в огонь, і в...та хоч
куди." - хехе) Цікаво чому хлопець Потер)
"Люблю я плакати...але інколи я знадто радію без
причини. Тому я собі сама поставила діагноз -
маніакально-депресивний психоз. ахаха...смішно...
" - та мабуть кожному можна вліпити такий діагноз,
якщо постаратись))) А насправді вона нормальна. Без
психів)
Вертаючись в минуле 00:04 13 липня 2017 р. Я дійшов
до 36-тої сторінки... А планував все прочитати ще 9
-го липня. А взагалі планував прочитати все
раніше... Але емоційно все не зміг прочитати раніше.
Мабуть символічно буде, мабуть символічно моя
підсвідомість хотіла завершити все саме 13-го числа.
Пройшов місяць, як почав читати цей її журнал...
Пройшов місяць, з чергової річниці її батьків. 9
років життя (2014-2009), промайнули швидко за
місяць... Я ледве все переварив. Мене нема. Був той,
що був до цього щоденнику, і є я, що після нього.
Все викладене змусило зі сторони все переосмислити,
все що там, і все що є в моєму житті... І це все
моє. Можу тільки висловити вдячність, за натхення та
зміни. Не знаю, чи важливо, чи вона це прочитає, чи
це просто загубиться в цифровому хаосі мережі. Та
буде просто пом'яткою мого теперішнього стану,
середини літа 2017 р. А якщо вона це все перечитає?
То що буде? Можливо вона з посмішкою та ностальгією
перечитає деякі моменти її минулого... Головне, щоб
в неї було все добре, і вона не зациклювалася на
минулому, бо минуле не зміниш, а майбутнє та
теперішнє ще можна.
18:21 13/07/2017 - дочитав останні букви та
коментарі... І стало якось пусто на душі... Вичерпав
все, цікаве чтиво...
Так багато змінилось з моменту початку читання її
щоденнику. І мабуть завдяки йому, я хоч трошки
заповнив свою пустоту...
Я радий, що я відкрив цю людину знову, в більш
ширшому розумінні краще її пізнав. Здається, що нема
меж пізнання, є теперішнє, та майбутнє. Здається, що
це кінець. Але ж ні, мабуть це початок нових
відкриттів.
"Е, не звертайте увагу. Я не все пишу те, що
насправді думаю." - я все-таки звернув увагу, і це
змінило моє життя.
"Напиши ж мені, тоді полегшає...я тебе не
люблю...але хіба то має значення? І не ненавиджу
ж!!! Всі мені переїлись, а ти щось хоч і не зовсім
новеньке, але терпіти можна))) Лиш ти не напишеш" -
я напишу... напишу... Надіюсь наважусь.
Останній запис в її щоденнику: "All I need is
love))" від 2 жовтня 2014 р. - надіюсь, вона його
знайшла...
The End. Or to be continued... Who knows?
По традиції продублю запис у соціальній мережі, та в
своєму щоденнику.
Завершення читання щоденнику, та всього що з ним пов'язано.
Французский художник Эжен Делакруа как-то сказал о
своем дневнике: «Я вновь взялся вести свой дневник
после долгого перерыва. Это для меня способ
успокоения того нервного возбуждения, которое
беспокоило меня столь долгое время».
Я довго зважувався на написання другої частини.
Справа була не в недостатку часу. Справа була
переосмисленні купи її страждань, які потрібно було
пропустити через себе як губку, та створити щось
людське, як достойну відповідь на все прочитане.
Кожне подальше прочитане речення ще більше зачіпали
за остатки мого живого... Я ніколи не стану тим ким
я був. Текстом мене було поділено, на дві частини,
моє минуле, та моє теперішнє з майбутнім. Кожна з
цих частин шукала відповіді в минулому та
теперішньому.
Мабуть я вибрав не правильну тактику... Читати з
майбутнього в минуле. Чи то вірніше з більш
близького минулого в більш далеке минуле. Чи
складеться в моєму мозку вірна картина всього, в
такій ретроспективі?
Читаючи кожне повідомлення щоденника, я звіряв з
датою її повідомлень у соціальною мережі... Зазвичай
дати в щоденнику дописів, не пересікались з нашими
повідомленями в соціальній мережі. Але все-таки було
цікаво поринути у той час наших взаємовідносин, та
порівняти з тим, що я упустив в щоденнику...
"Їду у Львів.
Надіюсь, що поступлю туди, бо хочу гееееееееееть з
цього міста, де живуть одні ублюдки...злі люди."
На жаль, вони всюди, не тільки в Ужгороді. Поїздка у
Львів не змогла на жаль розірвати замкнуте коло
страждань, перебування в місті, не дало старту нових
можливостей для пошуку та реалізації себе.
Ще одне нерозділене кохання, що почалось на
підготовчих курсах. Я здогадувався, що з того
безтолкового хлопця не буде хосен, проте прагнув
допомогти їй, всім чим міг. Часто ми закохуємось в
тих, хто не вартий і крихти наших почуттів та
тепла... Всі ми часто переростаємо через нерозділене
кохання. Проте ким ми після нього залишаємось? Ми
стаємо безжальними, чи просто інтертними?
"у мене був самий жир на роботі" - я пригадую літо
2010 року. Вона працювала. І якось з другом я
наважився зайти на її роботу. Проте її там не було.
Я їй зателефонував, але вона щось була не в настрої,
і ми так і не побачились.
" І звісно, що мені попався 27-річний чувак, який
хотів мене катати цілу ніч по місту, не випускав
мене з машини поки я йому не залишила свого номеру
моб. Тепер я буду зі страхом піднімати слухавку,
коли будуть дзвонити невідомі номера. *молю Бога,
щоб не дзвонив мені*" - можливо зіпсований настрій
був через це.
"Я якийсь лох!!! Лох в якого грають гормони...хД
Є ж куча хлопців і треба таке, щоб зациклитись лиш
на одному!!! " - повеселило.
"Контроль, цей вічний контроль. Як же він мені
надоїв!!! Це мусить закінчитись, бо я вже не можу. Я
плачу і не можу зупинитись." - на жаль його важко
позбутися. І коли ми його позбуваємось, це дає
незначне полегшення. Проте дарованою свободою ми
часто не в силах правильно розпорядитися, і в нас
виникає ще більша пустота.
"Від холодних думок замерзає вода.
На краю пропасті стою я одна.
Не вдержусь - упаду, якщо хочеш - лови,
Руку допомоги мені простягни.
Застивша, холодна лежу на землі -
Ще ніколи погано так не було мені.
Кров ллється потоком на землю сиру -
Моя смерть у нікого не викликає жалю.
Ангели душу забирають з собою,
На землі я жила тільки тобою.
Тут мені краще, тут я щаслива,
А безжальна душа твоя давно уже згнила.
Врешті не досягнув чого ти хотів.
...Неосяжно великим є твій гнів.
Страждай, мій коханий, на землі тепер ти -
Адже познущався з моєї ти доброти!!!"
Чого вартий її вірш. Звісно він дещо сирий. Але він
повний почуттів та експресій, дещо готичний, чим всі
недоліки компенсує.
"От ти стараєшся бути доброю і ввічливою і що з
того? НІХТО тебе не розуміє. В тебе є лиш ти." -
завжди потрібно залишатися людиною...
"Я надеюсь есть такие люди, что поймут меня. А не
начнут свою идеологию втирать!!!" - надіюсь, я її
хоч частинку правильно зрозумів...
"Якщо буду бачити, то стане гірше. А якщо не буду
бачити - полегшає. Але я ж не хочу, щоб мені
полегшало!!! Все віддаю в руки долі...Якщо
судилося..." - мабуть краще творити самому свою
долю...
"It's so unjust
That we must
Feel inadequacy"
"Дайте мне кто-нить автомат!!!! Я хочу перестрелять
всех ублюдков помешанных на сексе!!!" + "Як мені
цього не хватає!!..." + "Я просто офігєнна - і хай
здохне той, що мене не захотів!!! Йому в житті
ніколи таку, як я, не знайти!!! От так от!!!"
(смайли з обіймами, поцілунками) - на жаль, жінок
часто активно переслідують із пропозиціями сексу.
Але всім хочеться "чистих", "істинних" відносин, де
є щастя. Вона й справді шикарна...
"В мене знову помінявся смак в музиці. Спочатку я з
попси перейшла на Авріл, потім все до важчої і
важчої, дійшла до хеві метала. А тепер знов попса
подобається. Не пам*ятаю коли востаннє слухала свій
готік метал каханий)." - 12 липня 2010. - змусило
згадати улюблені пісні Авріл... Complicated, I'm
with You, My Happy Ending, Take Me Away, та інші.
"Як би там не було, в мене чудовий смак в музиці." -
що так, то так.
"Я весела і зовсім нема негативних думок в голові)))
Все ОК)))" - це шось неймовірне за останні 24
сторінки, що я читав. Кожного б дня, щоб в неї так
було.
"Чому всі мед-працівники або дуже злі й непривітні,
або такі милі, що аж тошнить? " - тут я не промовчу.
Мабуть тому, що в процесі навчання деформується
психіка, а в подальшому пацієнти мозг виїдають, і це
все за низьку заробітну платню... Сервіс звісно
потрібно покращувати.
"Полюбе треба зав*язувати з цією депресією. Велике
вольове зусилля. Але що поробиш, якщо я від природи
песимісткапо. " - давно потрібно її викидувати з
нашого життя... Проте вона не песимістка, а вірніше
реалістка, яка щось бачила в цьому житті.
"Просто це дивно, смішно й сумно. Сама не знаю на що
розраховувала...Будувала ілюзії..." + - вона дещо
романтична натура... "Всі такі дивні...всі так
переоцінюють свої можливості. Я що, одна
реалістка???" - я все-таки був правий...
"Я жалкое существо...." і часто недооцінює себе і
своїх можливостей.
"197 з укр мови і літ." - результат ЗНО показав
глибокі її знання. Всі її зусилля в науці виявились
не марними...
"Я змилосердилась над жирною бридкою мухою і
випустила її через вікно на вулицю." - та ще й її
великодушність. Я прибив би нафіг.
"бачив тебе недавно в місті - то аж здивувався - як
це хлопці мимо проходять?" - так і мене це дивує...
"І взагалі кімнату не мішало би провітрити, сьогодні
ж до неї мають люди увійти." - це слушна порада)))
"Завжди хтось виведе мене із себе. Завжди хтось
знайде якусь дрібничку...маленьку дірочку і почне
колупати своїм брудним пальцем у моїй ранимій душі.
" - ця фраза мене на два тижні вивела із колії. Це
ніби смертельний постріл в мою душу. Я довго
переварював ці речення. Я вже хотів відкинути свою
затію з другою частиною. Я наважувався дочитати далі
щоденник, але протягом 1,5 тижнів в мене не було
сил, щоб прочитати хоч декілька рядків, настільки
були сильні ці два речення. І чи слід було після
цього продовжувати писати далі? Ворушити минуле?
Мені не хотілось закічнувати все ось так, на
півдорозі... Я прямував до кінця, навіть якщо це
мене вб'є під кінець.
"Ангелу, рятівнику мій, де ти? Поговори зі мною.
Прожени цю печаль з душі моєї. Боже, не дай
занапаститись ще одній душі..." - якщо попередні
фрази мене смертельно ранили, то ці мене добили
остаточно.
"Чтобы перестать грустить, достаточно посмотреть в
небо" - 16 липня 2010 р. - на жаль мені ця порада не
допомагає...((
"Як би там не було, я ніколи не зрозумію життя." -
його ніхто до кінця не зрозуміє.
"Як би там не було, я ніколи не зможу переступити
через себе." - на жаль деколи потрібно, але це може
привести до непередбачуваних наслідків, часом навіть
корисних.
"Если это обычная банальная история - очень жаль
тогда. Хорошо, что там не много страниц." -
насправді її життя, не таке скучне, і беззмістовне,
як їй здається.
"Як же все швидко пройшло (Останній дзвоник і
Випускний). " - але все швидко проходить. Головне,
щоб пам'ять могла згадати приємні моменти.
"А мені хотілося б мат під боком люблячу людину. Та
такої ніколи не буде в моєму житті, я вже майже з
цим змирилась." - він буде...
"Мама сказала чтобы я купила черный тоник ибо мне с
черными волосами лучше. Но у меня и так самые черные
волосы от природы, какие лиш бывают." - чорне
волосся це мій підсвідомий фетиш.
"Я завожу новый дневник. Кто не хочет со мной
разлучатся - пишите в коментариях - я дам вам ссылку
на новый днев..." - і тут я знайшов за 23 листопада
2009 року, згадку, що є ще один містичний щоденник.
Можливо вона його ще веде і зараз. Хотілось
почитати...
"Ета епидемия - фигня полная. Другими годами грипом
болели еще больше людей. А этот свиний грип тоже не
очен опасен, особенно если вовремя обратится к
врачу." - в тому ж листопаді 2009 року, він все-таки
небезпечний, бо він може швидко мутувати в більш
небезпечніший штам.
Your Lithium-girl - якщо літій використовується у
боротьбі з депресією, то це мій антидеприсант)
"Я расскажу вам одону историю. Возможно, она обо
мне, а возможно о ком-то другом." - і все-таки
істинна залишається у " Сказка)" за 31 жовтня 2009
року.
"Вы попали ... 5-й круг ада
Круг гневных и ленивых. Стигийское болото. Увязая в
противной ледяной жиже Вам бродить веки вечные.
терпя унижение и муки." - 31 жовтня 2009 р,
Божественная комедия. Какой из кругов ада для Вас?
"ВЫ ПОПАЛИ ... 9-Й КРУГ АДА
Круг обманывающих доверившихся. Последний. Самый
страшный круг. Ледяное озеро Коцит. Сюда попадают
поистине черные и страшные души. Вас в компании с
Иудой, Брутом и Кассием грызет трехглавый Люцифер.
От автора: Я ОТ Вас в шоке" - мій результат. І він
мене нажахав, дещо. Невже я така погана людина?
Враховуючи ще що в цьому році від спілкування зімною
прямо відмовились дві людини, з якими я роками
спілкувався, то мабуть що так.
" Обо мне
Перфекционист и идеалист, стремящийся изменить
существующий порядок вещей и бегущий в неизвестность
от обыденности. В общении часто мрачен и нелюдим.
Цель - в далеком будущем, утопична и малореальна.
Профессия связана со служением, часто - врач.
Порой характеризует больного человека.
В личной жизни замкнут, а потому часто одинок." від
15 жовтня 2009 року, 10:25. - все прям про мене. Ну
я не зовсім перфекціоніст, тому що мало що доводжу
до ідеального завершення, але що доводжу, тим можу
пишатися. Я мрачний. Мої цілі реальні, хоч і
фантастичні, але є і нереально фантастичні. Ну
лікар, то в 10ку. Всі ми "хворі" чимось... Замнутий
і одинокий, це все вірно.
"Сегодня мой любимый праздник))) Обажаю Хелловин)))"
- я теж його дуже обожнюю, але в останні роки й не
святкував...
"Больше всего я ненавижу жадных людей!!!" - та
мабуть всі їх недолюблюють... Кожному властива
жадність... Так як почуття власності притаманне
всім. Мабуть всі коріння жадності з дитинства, коли
людину чимось обділили... Або часто коли вона одна в
сім'ї, і не знає, як то ділитись з іншими, чимось.
"У меня от сегодня начались курсы в УжНУ - суббота-
воскресенье по 4 пары. Перерыв 15 мин - у меня
только 2" від 10 жовтня 2009 р, я теж ходив на ті
бісові курси, з хімії та біології, на першу ж пару з
укр мови я махав йти, бо то перша пара, + давало 10
балів з 60-ти, що ше більше відбивало охоти йти і не
висипатися в єдині "вихідні" дні. То був пекельний
передвступний нонстоп. Окрім того мене дуже виручила
одна сусідка доцентка, репетиторством 1 раз на
тиждень, у неділю.
"Фак, вчера ночью не до сна было.
01:00...02:00...02:30...не сплю. Почему? А все воры
виноваты!!! Мне нужны деньги и рейтинг...я у себя 5
в списку по рейтингу...это никуда не идет!!!!
Ужооос..." + "Игру надо было назвать не Счастливый
Фермер, а Сводящий с ума..." - від 06 жовтня 2009
року, я теж в цю гру грав, і намагався її наздогнати
і перегнати, але в мене жодного разу не вдавалося,
впринципі я особливо багато в ній не сидів, але
відставав капітально... І в один прекрасний день цю
гру закрили взагалі... Проте в моєму списку в даній
грі були десь 5-9 чоловік, що мали набагато більші
рівні ніж вона, і для мене це взагалі було
недосяжно.
"Не стремлюсь иметь много друзей, хочу одного, но
на100ящего!!! верного!!!
у меня куча знакомых...людей с которыми я провожу
дни...но есть ли у меня друг??? нету" - від 04
жовтня 2009 року, і мені потрібен був єдиний, але
справжній друг, проте це була нездійсненна мрія,
мабуть і до тепер.
"Я ведь огорчаюсь просто потому, что мне скучно." -
від 4 жовтня 2009 р - мабуть коли нема чим
зайнятись, то буває і таке. Але в моєму понятті
повина бути більш серйозна причина.
"А мне обидно. Но я не расстраиваюсь. Он не такой
как я. А он - просто другой. И никакого НЫТЬЯ!!! Во
тебе!!!" - від 4 жовтня 2009 р - але тут нема скуки,
є ж думки. Люди можуть розчаровувати, якщо він них
щось очікувати...
" Мне как-то стало на всех так пофиг. Люди для
забавы. Но это плохо и я так не хочу. Но что же
поделать? Я всю жизнь прошу у Бога одного (лиш
одного) человека, на которого я бы смогла
положиться, чтобы он мне не надоедал при частом
общении. Но такого не будет. Я сама в этом мире. А
ну и что? Разве плохо? " - від 4 жовтня 2009 р -
більшість людей просто скучні оболонки з водою та
різною сумішю хімічних елементів. Якщо ж намагатись
відкривати в людині нові грані, розвиваючи її, і
самому ті ж нові грані, і їх відблиски на сонці, то
цей процес пізнання може тривати до безкінечності.
Але на жаль всі ми одинокі, самі ж закидуємо у
в'язницю самотності. Можливо це зона комфорту?
"А концерт был суперский как для меня. Выступала
группа "Крыхитка Цахес"." - від 4 жовтня 2009 р -
мабуть концерт був біля УжНУ? Якщо так, то я на
ньому був) Файний був концерт)
"Жизнь такая странная штука. Вот вчера был концерт в
городе. Я оооочень хотела пойти. И что? А не было с
кем. Кому только не звонила. И однокласницам. И Лене
(она не схотела идти, так как цитирую "Ты меня
пригласила потому что не имеешь с кем идти?", а я
даже ничего на то не сказала, только "Как хочешь,
можешь не идти, я тебя упрашивать не буду"),
подружке с танцев ("Если бы ты мне раньше
позвонила...")" - а був ще і я... Так життя така
цікава штука.
"Crystal Castles - Courtship Dating
Класная песня" - від 23 вересня 2009 р - твою ж
дівізію. Вона почала слухати крістал раніше від
мене...( Але добре, що в неї ще тоді виробився
гарний музичний смак.
"Хочу написать книгу...типа биографии...но время-
время...ну его...эх...Фак
Хочу бойфрэнда!!!" - від 23 вересня 2009 р - в неї
получилося краще ніж у виді автобіографічної книги,
тому що тут висвітлені живі думки, переживання, в
динаміці того дня, коли вони були, без спогадів на
рік чи більше тому. Всі записи спокійно можна
переплести в одну достойну по об'ємі книгу.
"И недайБог, чтобы в этот дневник заглянули чужие
глаза. Только ПЧ, только ПЧ!!!" - від 20 вересня
2009 р - я навіть не знаю чи я чужі очі чи ні...
"Рэво творит чудеса. Няшка, но очень вредная." + "Я
чувствовала эйфорию, была щасливой, попала в Рай. Но
действует оно не без конечно и что бы не погубить
здоровье пить его часто не буду.
Надо жизнь начинать с нуля. Выбросить всех ненужных
людей из жизни своей. Трудно будет, но я постараюсь.
Я за этот год уже во второй раз кардинально поменяла
характер. Я самосовершенствуюсь. Во как!!!" - від 12
вересня 2009 р - на жаль випивка ні до чого хорошого
не призводить. В мене навпаки від випивки йде наплив
думок, і я намагаюсь не вживати взагалі алкоголь.
"Люди жестокие создания. Я не хочу и не люблю никому
боли причинять, но люди так делают, поэтому я не
человек - я просто создание в облике человека, я
постараюсь быть лучше всех в духовном плане." - від
11 вересня 2009 р - так люди безжальні та жорстокі,
але не всі, ще десь збереглись добрі люди, але їх
мало.
"А всем похуй, никому чужие проблемы не интересны.
На никого положиться не можно, никому уже не верю.
Сегодняшний день это доказал. " - від 11 вересня
2009 р - так, більшості не цікаві чужі проблеми,
тому що зациклюються на своїх. І особливо на тих,
які важко вирішити.
"Жизнь ебаная такая - надоела, хочу другую,
лучшую...
Хочу в окружение других людей.
Если б я себя так сильно не любила, то уже давно б
покончила с жизнью.
Некому меня понять, все предатели..." - від 11
вересня 2009 р - добре, що вона себе вберегла від
дурного. Оточення людей можна спокійно змінити і без
зміни життя.
"ГДЕ ЖЕ ТЫ СЧАСТЬЕ???" - від 11 вересня 2009 р -
кажуть воно в нас самих. Мабуть в ендорфінах,
серотоніні, і т.д.
"Это жестоко, когда тебе хреново на душе, а
пожаловаться нету кому. Так хочу, чтоб меня кто-нить
обнял, погладил по голове, поцеловал в лоб и сказал,
что все будет ОК." - від 6 вересня 2009 р - всі
цього хочуть... Бажання все-таки є.
"Почему жизнь жестока ко мне? Чем я провинилась?" -
від 6 вересня 2009 р - на жаль, вона до всіх
жорстока, без виключення.
"Я несчасная...
Одна в этом мире, мне ничего радость не приносит." -
від 6 вересня 2009 р - з давніх часів і до тепер, я
часто подібне переживаю, і пустота зростає.
"Времья ужасно быстро летит." - від 28 серпня 2009 р
- так, на жаль воно швидко летить, ще кілька років
тому вона писала ці рядки, і вони застили відбитком
в тому часі.
"К тому же, сегодня праздник и я хотела пойти в
церковь." - від 28 серпня 2009 р - і тут я зрозумів,
звідки походять її прохання до Бога.
"Почему я не нравлюсь тем, кто нравиться мне? Разве
я на столько некрасивая?" - від 23 серпня 2009 р -
це дуже часто, коли тобі хтось подобається, а ти
ні...
"Вот тепер ко мне лезет со своими ухаживаниями один,
не могу сказать что урод, нет достаточно красив...но
ведь ничего я к нему не чувствую. Я всегда выбираю,
не того, кого надо" + "Просто так хочется того, кого
не легко получить. А кто сам в руки лезет, тот мне
не мил((( " - від 23 серпня 2009 р - ну тут без
коментарів.
"Ваш психотип: Интуитивно-Логический Интроверт
"Бальзак" (Критик). 1."Воображение управляет мной".
Обладает сильным, интеллектуальным воображением.
Оноре де Бальзак создал портреты 2000 человек,
представляющихся более живыми, чем настоящие: "его
можно сравнить разве что с городской управой"- писал
о нем А.Моруа. Поражает точностью деталей и
фантасмагорический мир Габриэля Г.Маркеса. Благодаря
этому качеству хорошо видит будущее. " - від 19
серпня 2009 р - шикарно, навіть захоплююче.
".2. "Пасторское бесстрастие". Почти никогда не
проявляет эмоций, оберегает от них своих близких."
- від 19 серпня 2009 р - з цим би я посперечався.
Хоча якщо вихід думок в щоденник, то це і справді
оберігання близьких. І тут я ще раз прокрутив в
голові істинну, що мабуть щоденник ведуть достатньо
одинокі люди, які немають з ким по душам
поспілкуватися...
"Тот, кто не считается с действительным положением
вещей, идет к катастрофе. Предпочитает цинизм
лицемерию. " - від 19 серпня 2009 р - так і є у
деяких людей.
"Проходила я этот тест, ну вобще не мой результат, я
совсем не такой человек." - від 19 серпня 2009 р -
так, трішки не така людина.
"В любой ситуации, о которой ему рассказывают,
разбирается досконально и очень скоро начинает
рассказывать изумленному собеседнику те детали,
корни и аспекты, которые тот упустил." - від 19
серпня 2009 р - хех цікаво, які я деталі в щоденнику
упустив...
"Его анализ лишен всякого самообольщения. " - від 19
серпня 2009 р - саме так.
"но умеет и гасить отчаяние, когда другим не везет,
когда все падает из рук, когда судьба кажется
враждебной." - від 19 серпня 2009 р - це теж про
неї.
"5. Вот как описывает рыцаря своих мечтаний
студентка Лайма: он должен быть красивый и умный.
Глаза большие и печальные. Неразговорчив, не
произносит комплиментов. И поэтому, создает
впечатление недосягаемости. Его мучают десятки
проблем, на которые, по-моему, не стоит обращать
внимания. Меня притягивает его печаль, серьезность,
стараюсь развеселить, поднять настроение,
обрадовать. " - від 19 серпня 2009 р - ну прям про
мене)))))
"Это образное описание человека, который в своих
чувствах очень постоянен, не склонен к приключениям,
желает полной зависимости от требовательного
любимого." - від 19 серпня 2009 р - ось це про неї.
"А сегодня ходила в УжНУ узнавать нащот вступа туда.
Факультет так и не выбрала. Но точо буду пробовать
поступать на РГФ и Международные отношения." - від
17 серпня 2009 р - я пригадую колись розмову, що
вона і подумувала про медичний, можливо якби я тоді
трішки більше повпливав, то вона б точно там була...
Але вона здійснила свій вибір, і реалізувала його
згодом.
"Никогда бы не подумала, что полезу у воду, которая
выше, чем я.
Но...полезла. Вчера на карьер ходила. ... ам сразу
такой обрыв, что ппц...и вода там в местах до 30м
глубины. По-правде говоря, плавать то я только в
этом году научилась...но 20м спокойно проплавать
могу." - від 17 серпня 2009 р - афігеть. А я й до
тепер не навчився плавати... Можливо хтось мене
навчить?)
"но меня всегда смешил германский язык)))" - від 16
серпня 2009 р - цікаво чим він смішний, коли він
занадто строгий...
"Я больше не могу ждать...Но как же я напишу первой?
У меня есть гордость. И что, если я напишу, а он не
ответит? Мне ведь будет только хуже. Вот что-что, а
ожидание меня убивает, не люблю ждать. Ведь жизнь и
так коротка. Хочу все и сразу." - від 13 серпня 2009
р - ось таке я відчуття зараз маю по відношенні до
неї.
"Иногда мы просто уходим из чьей-то жизни и считаем,
что так надо.
Просто время пришло.
А когда уходят из нашей - пищим, визжим и просто
плачем.
Очень-очень горько, периодически всхлипывая,
несправедливо..." - від 9 серпня 2009 р - так воно й
так.
"Хочу обратно на море, но уже не с танцами." - від 9
серпня 2009 р - хех) Кльова мрія. А я все ще не був
на морі.
"Агааааааа, точно, наконец досмотрелла Поттера
шестого (онлайн пиратскую версию)...смешной был,
полно забавных сцен..."О, Гарри, тебе пора
побрится"...ожидала худшего..." - від 05 серпня 2009
р - я ще й до тепер не переглянув всіх потерів)))
Значить вона не любить не голених хлопців, як
оленів)
"Кагбы и не знаю о чем писать...но веду ведь дневник
для себя большей мерой...что б потом читать через
несколько лет и всё вспомнить. " - від 30 липня 2009
р - а тут я прочитав... І мабуть в неї виникне
потреба перечитати весь щоденник знову... Надіюсь не
видалить його, особливо після моїх коментарів, а
також мого бачення того, що там написано.
"Вернулась. Но не радует меня ничто. Больная я. И
причем серйозно. Прячу слезы от других, но когда
никого нет - рыдаю. Люблю жизнь, даже с всема ее
недостатками. Завтра в поликлинику. Надеюсь на
лучшее..." - від 26 липня 2009 р - це дуже гнітюче
відчуття, коли ти нічого не можеш зробити... Надісь
в неї зараз все набагато краще із здоров'ям та
взагалі...
"И к счастью у нее оказался комп с инетом. Вот и
залезла я. РАДУЮСЬ...инет - это счастье" - від 18
липня 2009 р - прям на мої 19. В день мого
народження. Жалію, що не привітав її в день її
народження... 3 квітня... Замотався. А також в
жодній соціальній мережі не відображується день, то
і вилетіло з голови. На жаль, щастя не в
інтернеті... І хтось відповів "в том что ты можешь
общатся с близкими людьми".
Але з тим світом ще
зв'язку нема(
"Музыка...
Ну хоть наушники со мной..." - від 17 липня 2009 р -
я теж завжди з собою беру навушники, дуже рідко
виходжу без них.
"Меланхолик или флегматик? Тип темперамента. я -
меланхолик." - від 17 липня 2009 р - трішки є цьому
щось.
"Итак, значит...начну с того, что не надо грустить.
Хотя сама часто этим страдаю.
Нет, всетаки глупо писать, что не надо грустить.
Ведь почему бы и не погрустить если есть изза чего.
Только вмеру, а не как я..." - від 15 липня 2009 р -
все правильно зазначено, тільки щоб це розуміння
завжди їй допомагало.
"я пришла в центр пораньше чтобы забежать в
библиотеку. Как я и ожидала, книг по моему вкусу
почти не оказалось. Нашлась только книжка "Граф
Дракула" Брэма Стокера. Весьма интересная книга,
могу сказать." - від 15 липня 2009 р - похвально,
навіть я в захваті. Давно я не заходив у бібліотеку,
щоб взяти книгу для читання... Хоча в мене дома
багато книг, які я ще не прочитав.
"Мне опьять плохо. Опять такое чувство, что я совсем
никому не нужна.
Одинока у світі, сирота від фортуни,
Порізані пальці й обірвані струни." - від 13 липня
2009 р - сумно це читати, але більшість не знає, що
таке самотність. Я це можу насправді сказати. Боляче
читати про її самотність... "Ты так с грустью
борешься?" = "Главное делачть чтото, хоть
что...иначе я впадаю в какоето странное
состояние..." - добре, що помагає.
"Как мне быть щасливой? Я так не умею..." - від 13
липня 2009 р - брехня! Вміє! Знайти своє щастя.
"Прежде всего, вампир немертв. Это значит что он или
она, не мертв или жив, а живет в неопределенности
между этими двумя понятиями. Большинство его органов
уже не функционирует, так например, ему совсем не
нужно дышать. Однако сердце и мозг, продолжают
работать. " - від 13 липня 2009 р - читаю це про
вампірів, і мені здається, що більшість людей вже
утопічно мертві біороботи.
"На заметку: диградация души.
Зависть...желание иметь то, что есть у других и
невозможность иметь мне. Как и материальныйе вещи
так и снисходительность и любовь других.
Эгоистичность...
Лень...
Надо чтото делать с собой и жизнью. Надо менять...но
не менятся самой." - від 11 липня 2009 р - проте в
деяких випадках це виправдані речі.
"Кальвария...спокойствие...самой идти не хочу
туда...человек мужского пола...вобщем нету с кем." -
від 11 липня 2009 р - а я тоді там був частим
гостем... Не те що тепер, раз на декілька місяців.
"Загадочность...зачем мы существуем.
Безсмысленность всего." - від 11 липня 2009 р - а
все що має смисл, тільки краде чи займає час...
"Мое мнение о тектонике: безсмисленое махание
руками" - від 11 липня 2009 р - аналогічно вважаю.
"Вчера у меня был выступ. Моя группа виступала с
испанським танцем. Кагбы костюмы паршивые были. И ко
всему еще и надо было зализать волосы и собрать их
сзади. Я всю жизнь с челкой хожу, а тут надо было ее
убрать. Зрелище было очень смешное. НО зато я
танцевала в первой линии, это большой +." - від 22
черня 2009 р - хех, я таке пропустив(((
"У меня депресия. Ничего нехочу, даже жить" - від 17
червня 2009 р 19:21 - така вона на жаль підступна
депресія. Дуже знайома подруга. Мабуть потаємно вона
вийшла за мене заміж.
"Всего лиш ничего прошло с
того момента как я сделала эту запись, а мое
настроение поминялось кардинально) Радуюсь жизни
опьять)))" - від 17 червня 2009 р 22:23- це я радий
чути
"А я сегодня уже получила свой первый паспорт)))
Фото - ужасное, я на нем как тушканчик." - від 16
червня 2009 р - хехе))) Зате в житті гарна)
"Ойойой...ахахах...
Я иногда такое сделаю...что ржать с себя не могу
перестать...
В палату №6 меня плс))
Я схожу с ума и этим усьо сказано!!" - від 14 червня
2009 р - всі ми сходимо з розуму, якщо вже не зійшли
остаточно... Хто визначає межі? Психіатр чи ти? Яке
це має значення, коли ти маєш вже іншу реальність...
" Вчера весь день я грустила, а потом надвечер так
мне смешно стало...это маниакально-депресивный
психоз)))хДД" - від 15 черня 2009 р - у всіх бувають
підйоми і упадки настрою. То все гормони.
"Я кагбы когдато его любила, но прошло." - від 14
черня 2009 р - неочікуваний поворот для мене.
Неочікувано того кого саме.
"Сейлормун"- від 14 черня 2009 р - колись і я
дивився цей мультик.
"Я та, кто лжет и ненавидит, смеется, плачет и
грустит. Во сне – ребенок. В жизни – ветер. И от
любви ночей не спит. Я – тьма, холодная, пустая…." -
від 12 червня 2009 р - дуже глибока думка. Тілька
вона не обманює. Невидіти не вміє сильно та на
довго. В житті є цілі. До пітьми далеко. Тепла.
Пустоти нема.
"Меня смешит человеческая преданость, благодарность,
доброта.
Я наверное черствая людишка...но я таких чуств не
испытываю. Я только умею играть на публику.
Только сейчас это поняла" - 11 черня 2009 р - це
самообман.
"I'm going to nowhere" - від 9 черня 2009 р - всі ми
йдемо кудись. Наприклад додому...
"Ну почему я никогда не попадаю в нужное место, в
нужный час???" - від 9 черня 2009 р - всі ми в тому
часі і потрібному місці. Дивно, я знав, що вона
пунктуальна...
"Даже сделала одну затяжку, и хоть это совсем
немного, но я ведь не курю...(" - від 9 черня 2009 р
- краще б не курила в її стані...
"Почитала свой дайр - нет, это писала не я. Я умная,
а то писала какая-то дурочка, помешаная на парнях.
Стоп говорю себе. О парнях думать не надо, та и нету
впринципе о ком. Никого не любить это новое для
меня." - від 7 черня 2009 р - дурочки не було. Ми
протягом життя проходимо через розвиток. Кохання
рано чи пізно прийде.
"Наделала кучу фоток, наснимала кучу смешных видео с
участием велосипедистов." - від 7 червня 2009 р -
цікаво глянути))) Чи залишилось щось з того? Мабуть
ні(((
"Вышла наконец, я ее потянула в алкошоп на Revo.
Алкоголь я употребляю не часто...очень сильно на
меня действует." - від 7 червня 2009 р - краще б не
вживала...
"Вобщем не так уж и просто мне, я не люблю быть
отвергнутой. " + "Так мне сейчас себя жаль, больно
любить, но мне больнее еще никого не люби" - від 5
червня 2009 р - ех, любовні муки... Деколи там
логіки не буває.
"Это у меня наверное такие тупые мысли изза того
возникаю, ибо дома сижу слишком много...надо больше
гулять.
Надо позвонить старым друзьям, завести новие
знакомства и будет всьо супер-пупер." - від 5 червня
2009 р - куди б ми не йшли, ми не втечемо від
себе...
"Наконец-то я определилась где хочу учиться. Я хочу
в УжНУ на Баме, но вот какой факультет...это еще под
вопросом." - від 4 червня 2009 р - ось коли вона
визначилась із своїм майбутнім.
"Ваш образ в мире Фантазий- Богиня
В Вас есть лидерские качества, которые Вы
используете с умом. Вы пытаетесь сделать этот мир
лучше не в одиночку, а сподвигая к этому людей,
которым Вы доверяете. Вы – светлая часть
человечества." - від 2 черня 2009 р - цікавий
результат.
Натомість в мене вийшло: ВАШ ОБРАЗ В МИРЕ ФАНТАЗИЙ-
ВАМПИР. Вы холодная и обольстительная. Вряд ли кто-
то догадывается, что в Вашей жизни он играет роль
пешки, а то и вовсе- обеда. Вы – Королева Ночи.
aeterna.qip.ru/test/result/65762/
Мабуть зі сторони краще видно, який є я.
"Am I the one your heart belongs to, why me?
Така паршива погода. Не дозволю собі сумувати.
Ні!!!!
Але пісня така сумна...
Викликає сльози на очах...
У пісні він її любить...
І вона питає чому...за що...
Ще не все втрачено, я ще проведу сьогодні декілька
щасливих годин...якщо вони будуть ще щасливі...
Ніхто не побачить у мене на очах сльози..." - від 30
травня 2009 р - коли емоції через край. Дарма
сумувала через емоційну пісню. А вона була націлена
на її аудиторію. Адже рейтинги... Рейтинги. Кошти.
"Я або найдобріша, або найдурніша людина в світі
Факінг шіт. Шо мені робити з своїм поганим настроєм?
До вього ще ця погана погода...дощ. А сьогодні ж
Останній дзвоник, на якому я ведуча. І тепер думаю
шо вдіти, бо приготувала я собі істинно літній
наряд, не для такої погоди. Та й поки до школи
доберуся буду вся оббризкана і мокра.
Хоча я ж сама дуже просила в Бога погану погоду на
Останній дзвоник. Це дуже на мене звично. Я мучаюсь
через якусь безглузду річ, дуже її хочу, а вона ж
мені не потрібна...Тепер я це зрозуміла. І навіть
пробачила тих двох, що плюнули мені в душу. Вони
мені не потрібні. Та й не достойні мене. От так то."
- від 29 травня 2009 р - дуалізм у потребах, плаття
літнє, погода погана, мабуть вона найдобріша, проте
сумна. Здивував, що була ведучою. Тоді явно лідер,
за тестом.
"Мені колись часто плювали в душу...І я сказала
досить, сама буду до всіх жорстоко ставитись.
Звісно, я добра людина і жорстокістю від мене не
віє, але я стала сильніша...Та от мені знову плюнули
в душу. Двоє людей, яких я так любила...так любила,
бо тепер вони мені вороги, я їм цього не пробачу.
Ну як так можна? А? Як так можна?
От мені здавалось, що в моєму житті все починає
налагоджуватись...а тут таке((
Що ж мені робити? Мстити їм? Хіба я буду до такого
опускатися? Чи може просто ігнорувати їх?...і це
також зробити не можу(" - від 28 травня 2009 р -
часто нас підставляють, зраджують... Вона добра
людина, і з часом якщо не пробачих їх, то просто
буде ігнорувати.
"Він мене розчарував. Та і не такий вже він і
гарний...переключусь я на ще одного мого коханого)))
Той хоч не забуває про мене)))" - від 27 травня 2009
р - огого) Мексиканські пристрасті по Закарпатськи)
"О, Боже...він накінець появився в онлайні...я так
цього давно чекала. Але він не пише мені, а я перша
також написати не можу. Я ж не зможу тоді перевірити
чи він щось відчуває до мене...
Я аж вся трясусь від чекання...
Я ж і так його в місті побачу...ми часто натрапляємо
друг на друга...цілком випадково...Тому остається
запастись терпінням.." - від 27 травня 2009 р - до
болі знайоме відчуття...
"Дуже подобається ця пісня...така сумна" Tell Me Why
(оригинал LaFee )
"Tell me why
Am I the one your heart belongs to, why me?
Tell me why
Am I the one who won a place in your heart, why me?
Tell me why
Am I the one your heart belongs to, why me?
Tell me why
Am I the one who won a place in your heart, why me?"
- від 27 травня 2009 р - дуже гарна пісня, ще із
змістом. Хоч дещо жіноча... Мабуть, тому що
незвичайна, як відповідь на запитання.
"С кем ты пойдешь на свидание в мире ГП? -
Симус Финниган" - А я люблю Г.Поттера) - від травня
2009 р - а в мене вийшло "Седрик Диггори")
"в школу я люблю ходити" - від 26 травня 2009 р -
нечікувано...
"з танцями теж проблеми, нудно мені так шо жопа" -
від 26 травня 2009 р - дивно.
"Зранку ми половиною класу пішли на медогляд в
дитячу поліклініку. Лікарі взагалі не оцінювали наше
здоров'я, а просто писали - "здорова". От мені це не
сподобалось і я почала всім на шось скаржитись, бо ж
було мені на що...я хвороблива людина." - від 22
травня 2009 р - на жаль так часто... але за кілька
хвилин і важко сказати чи хвора людина чи здорова.
Потрібні додаткові обстеження... І взагалі краще
казати на обстеженнях, що турбує.
" і коли я голодна, то дуже зла" - від 22 травня
2009 р - хехе) Візьму собі на замітку)
"і бутерброди мої опинились на землі" + "бо собакам
показалось мало моїх бутербродів, ще й пальці на
ногах мені лизали зарази)" - від 22 травня 2009 р -
вони хотіли їх відкусити))) Масло притягується до
землі начемагніт)))
"Худший способ скучать по человеку – это быть с ним
и понимать, что он никогда не будет твоим." - від 20
травня 2009 р. - мабуть гірше, коли ти не бачиш
людину.
" Та й старий він уже - 21 рік це вже занадто." від
20 травня 2009 р. - хехе) Я тоді був молодшим, мені
минало 19) А тепер мабуть пенсіонер)))
"Хм, от сижу тут перед монітором, читаю чужі
щоденники. Один мене заставив задуматись. Черства я
людина. В мені немає ні каплі почуття вдячності.
Виходить, що люди роблять для мене щось добре, а я
навіть "дякую" сказати не можу, а якщо й кажу, то з
таким виразом обличчя, що людям вже не хочеться мені
помагати. Хоча ні, в душі я вдячна, я просто не можу
це вголос сказати. Це начебто я чогось
боюсь...Можливо я хочу здаватись такою грубою і
невдячною.
Так, мені важко показувати свої емоції. Все що інші
бачать - це не я, все це наіграно. Можливо треба
мені мінятись?" - від 20 травня 2009 р - всі ми
носимо маски, щоб не показувати "себе" в не
особистісному кругу. Проте завжди потрібно читати
між рядків.
"Я ж сама хочу, щоб люди до мене не відносились
серйозно, не прив'язувались до мене. Коли мені
людина подобається фізично чи духовно, я добиваюсь
її прихильності...а потім відштовхую. Можливо мені
страшно коли мене люблять, можливо до мене треба
відноситись холодно? Але проходить час, і я починаю
сумувати за відштовхнутою мною людиною, хоча не все.
Але мені важко знову добитись прихильності, знов
починаю боятися..." - від 20 травня 2009 р - так, є
таке, коли ти не хочеш ні з ким спілкуватися,
обмежтись собою, проте часом виникає потреба у
відштовхнутих людях.
"Відштовхую інших, але й самою боюсь бути. Мені
потрібно, щоб біля мене завжди хтось був. Самотність
- це смерть для мене. Я навіть сама себе не
розумію...скільки я написала...і все не те. Можливо
просто треба розібратись в тому, хто саме для мене
дорогий, і не відпускати тих людей?
ну, щось таке, мабуть..." - від 20 травня 2009 р -
головне мабуть у відносинах відчувати себе вільним,
і мати почутт свободи, та часом самотності, щоб був
баланс...
"В прошлой жизни Вы были... Колдунья
Вы ищете тайные знания, вам известны многие секреты.
Вы в силах вершть не только свою судьбу, но и судьбы
других людей. Вы тонкий психолог, у вас прекрасно
развита интуиця. В средневековье вас сожгли бы на
костре, но эта пора уже миновала.)
img1.liveinternet.ru/images/attach/b/1/6789/6
789891_vedma.JPG
Пройти тест: aeterna.ru/test.php?link=tests:8485" -
від 19 травня 2009 р - аналогічний результат)))
Думаємо в одному напрямку) Цікаво чи ми однакові
відповіді вибрали, що дійшли до однакового
результату? Чи були якісь інші відповіді, що не
вплинули на результат?
"Один мальчик никак не мог наладить в школе контакта
с одноклассниками. Он вроде бы всё старался делать
так, чтобы не быть "белой вороной", но ребята в
классе его почему-то не любили." + "Он упорно
работал и добивался своего, преодолевая все
жизненные препятствия, и в конце концов стал большим
начальником" + "И конечно же невозможно описать, с
какой радостью он воспринял новость о том, что школа
к своему юбилею собирает выпускников всех годов. Это
был шанс показать всё, чего он добился!" + "И вот он
одел самый лучший и дорогой костюм с бриллиантовыми
запонками, туфли за несколько тысяч евро,
дизайнерский галстук, аналогов которому в мире не
было, сел в свой длинный лимузин и отправился на
встречу одноклассников. Они уже собрались в
помещении их бывшего класса, когда он подъехал к
школе. И вот он, ослепляя присутствующих, вышел из
роскошной машины, достал из багажника ржавую лопату
и поубивал всех, всех убил, ОН ВСЕХ ИХ УБИЛ!!!!1111
Конец." - від 16 травня 2009 р - хехе) А казала, що
любить школу))) Ну по цій історії можна зняти
шикарний хорор фільм) Мабуть краще на базі 16-ої
школи))) Там кращі декорації)))))
"Вчора був явно не мій день. Він був жахливий. " -
від 16 травня 2009 р - так, прям суцільне невезіння
якесь(
"Після танців в магазині мені не схотіли продати
Revo, бо мені нема 18 років. Та це ж смішно, бо там
алкоголю майже й нема, та й до того в мене проблем з
віком не виникало, просто кажу ж, що день був
кончений." - від 16 травня 2009 р - з цим я сильно
поспорив би. Я пригадую в тому році, і в тому
місяці, мабуть 22 травня я купив вперше та в останнє
то пійло... Мене від баночки добряче рознесло...
"Та той придурок (пацан подружки) забрав в неї
телефон, а мені требало позвонити...і не давав
мені...ггр, який він кончений. Показала я йому
фак...От і все...поїхала додому." - від 16 травня
2009 р - дивна поведінка хлопця...
Тест - від 9 травня 2009 р - дивно, якийсь дубляж, я
бачив цей результат тесту пізніше в 2009 р.
"Бля, в мене знову депресія почалася...
Я так потребую допомогу...
ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ!!!!!!!!!1" - від 6 травня 2009 р -
ех, жаль( Запізно прочитав... Ось коли людина
потребує допомоги, часто її нема... Це дуже добре,
що людина усвідомлює, що їй потрібна допомога. Мені
зазвичай в такому стані не потрібно ні від кого
нічого.
"Я не можу переступити через свою гордість...
Хай мені і один, і другий перші звонять/пишуть...
А я тим часом буду мучитись і чекати..." - від 5
травня 2009 р - а деколи слід самому першому
написати. Хех. Хто б казав...
"Де ж моя гордість поділася?????? Я ж думала, що
якщо я морозилась тоді, не відповідала на дзвінки,
смс...то тепер все виправлю...Але він почав діяти
моїми методами. Вротйомуноги!!!!!!!! Я йому помщусь
за це!!! гвахахаха...доб'юсь його і кину))) Оце буде
насолода...почну придумувати план моїх підступних
дій. Було б все ОК, але він сам нарвався. Хай тепер
розплачується) " - від 4 травня 2009 р - з почуттями
не гарно гратися... А ось цкаво, що це за "її
методи"... Цікаво чим закінчилася історія...
"Всім щось не подобається, всі лізуть із своїми
"розумними" порадами." - від 3 травня 2009 р - ну
звісно, така людська природа...
"От пишу тут я...і нарешті в довгоочікуваній
тишині...якби ще клацання по клавіатурі не було
чути, то було б взагалі чудово." - від 3 травня 2009
р - тиша все загострює... концентрує думки. І
залишає тебе самим з собою...
"Згадала, як колись любила дивитись "Сакуру".
Вирішила подивитись її спочатку...з першої і до
останньої серії...цікаво, скільки за сьогодні
встигну (мабуть небагато, бо голова болить). Мене
лякає думка, що мені може вже не сподобатись, бо я ж
виросла...А колись з мене всі однокласники сміялись.
Говорили, що я вже така велика, а казочки дивлюсь
(було ж мені тоді десь лиш 11 років). Тоді
соромилась, а тепер би в морду заїхала якби з мене
сміялись за таке. Аааааааа....а, зате в них є ще
одна причина посміятись - я ж ПОТТЕРОМАНКА...але
коли про нього в моїй присутності погано говорять,
то вже постою і за себе, і за нього..." від 3 травня
2009 р - хех) Я її теж дивився) Але мені було тоді
набагато більше) І нічого) А ось потера я так і не
читав, бачив кілька фільмів, проте особливої тяги до
його історій, якось нема... Не торкнуло.
"Я на мозги капала всім шо Скрябіна
пропустимо...нила я їм, нила...і от ми їдемо вже
накінець, приїхали, а він вже виступає...пісня
"Шкільна любов" (одна з моїх улюблених). Я недовго
думаючи, почала прориватися в самий перед...там
зустріла знайомого гота...і як ви думаєте, що я
зробила? Сказала йому, шо він мені подобається...він
був в ахує." + " Падіюні якраз дискотека мала
бути...то ми туди поїхали...вона ще й не думала
починатись...то я очутилась дома і цілу ніч не могла
заснути." - від 2 травня 2009 р - хехе) Я теж був на
тому концерті... Ми з нею тоді перестрілися. Я був
дуже бухий)) Ще б пак) В мені було десь 5-6 літрів
пива, то все від пікніка з братом і його друзями) На
концерт ледве встиг, трохи там начудив))) Вона від
мене втекла ще до того, як я почав чудити) Там я
зустрів мабуть і того гота, про якого було вище
описано) Навряд то про мене) Він був шокований,
точніше я його шокував) А ось мої гульки на тому не
закінчились) Я ще пішов на днб вечірку в падіюн)
Було весело))) Проте охорона спрацювала) Веселий був
день))) Є що згалати) Мабуть добре, що вона туди в
падіюн не попала)))
"І що ж робити? йти на концерт на Поштову чи в
Падіюн? Куди я більше хочу? ...звісно Скрябіна хочу
побачити." - від 1 травня 2009 - на Скрябіна і я
хотів попасти. Але і на ту дискотеку теж)
17:30 13/07/2017 - я дочитую останню 37-му сторінку.
І це викликає сум. Сум рівнозначний коли ти дочитуєш
останні сторінки цікавої книги... Сум коли ти не
можеш ступити наступний крок бо тебе паралізує...
Щоб розтягнути насолоду... А вона закінчується...
Все закінчується... Мій наркотик закічується... Моя
щоденна доза місячного курсу закінчується... Я ж не
буду вивчати кожну кому, і порядок букв, чи шукати
містичний зміст в датах чи часових числах... Сум
набертає обертів. Він поглине мене всього.
"Це мені мозку не хватає? Бугага...нах і все!!!!!!!!
З'єба...я тупе створіння. Факфакфак, уйуйуй.
ГррррРРрр...
Ну це так...вияв негативних емоцій був....
А тепер про інше..." - від 29 квітня 2009 р - ось
кому, кому, а ось їй завжди хватало розуму...
"Дам йому шанс, якщо він дасть його мені...бо ж може
і нормальний пацан, а я так жорстоко...Та так з ними
і треба, бо жоден хлопець мене не вартий. Ага, так,
в мене манія величія. Що є, то є) Та й правильно." -
від 29 квітня 2009 р - хтось та й все-таки вартий,
щоб поруч зібратись на п'єдестал величності.
"Самотнє створіння накінець радіє життю...все ОК, ну
майже...засмутила мене одна річ...
Та не буду думати про погане, налагодиться якось. А
як ні, то ні. Мені пофіг, мені на все і всіх пофіг.
Адже я самотня людина і мені подобається. Зара мені
тре лиш одну людину під боком, недосяжну людину.
Я її не люблю, це якесь інше почуття, краще і
сильніше любові)" - від 29 квітня 2009 р - цікавий
потік думок... Недосяжне завжди краще. Симпатія
часто оманливо краща любові...
"Реальність нереальна, реальність нереальна,
реальність...
В голові відлунюються ці слова...поверніть мене на
землю, витягніть з світу мрій" - від 28 квітня 2009
р. - так, в деякому плані реальність нереальна...
Особливо коли пізнати квантову взаємодію,елементарні
частинки, а також співвідношення пустоти та матерії,
співвідношення атомім, та чорної енергії та чорної
матерії, а також багато чого іншоого... Світ мрій
затягує, коли реальність нецікава. Але вони
дозволять надихнути, щоб створити нову реальність...
"Так, значить, осталось 20ст дочитати "Портрет
Доріана Грея" на англ мові. Знов зібралась
перечитати "Володар перснів"...щось книжечка занадто
довга, та нічо, справлюся якось. Ще місяць тому
почала читати "Вампір Лестат", але текст на компі,
тому очі дуже втомлюються...Сьогодні прочитаю з
нього декілька сторінок." - від 28 квітня 2009 р. -
це класно, що вона читала книги і розвивалася... В
той час, я не читав жодну художню літературу...
"Стільки планів, але так спати хочеться, що то
просто піпец. Навіть кава не допомагає вже(" - від
28 квітня 2009 р. - як я розумію цей стан... Ось
тільки я каву не вживаю...
"Хочеться мені поринути в світ моїх фантазій: як я
представляю найщасливіший день свого життя?." - від
28 квітня 2009 р. - цікаве запитання та цікава
відповідь. В принципі все це можливо здійснити, ось
тільки без того героя... А я мабуть і не знаю, та не
уявляю, який би міг бути найщасливішим днем у
житті...
"Повернулась додому. Треба вчитись. Хочу вчитись.
Вже на півдорозі...та мене вже тут і нема.." - від
28 квітня 2009 р. - ця вічна тяга до знань
заслуговує поваги...
"Сум знову заполонив мене. Читала я чужий
щоденник...і ОХ." - від 28 квітня 2009 р. - як це
знайомо, як це знайомо...
"Піти б погуляти...
нініні, не сьогодні...завтра...
Нога мене, нажаль, ще болить... і серце. Серце
болить не через велику кількість випитої кави, ой
ні...
Болить, бо розбите...
Навіщо це все?
Навіщо існує кохання?
Але чи то можна було тим словом назвати?
Я розчарувалася в тій людині...ще б раз його
побачити...лиш раз
І забути...
Радіти б життю...
Стати б непробивною...
Які дурниці... Яка я дурненька дєффочка)
А плакати не буду...
Стримаю сльози...
Та це теж саме...я повторююсь" - від 28 квітня 2009
р. - мабуть воно існує, щоб зціляти серця, які були
розбиті...
18:09 13/07/2017 р. - я почав читати останній пост,
чи то вірніше перший пост, датований 13:16
вівторком 28 квітня 2009 р. Отання доза. І що після
неї? Невідомість...
"Головна проблема в моєму житті - це те, що воно
занадто звичайне і нецікаве. Мені хочеться
неочікуваного розвитку подій і крутих поворотів. Я
сама ж собі створюю проблеми і переживання, лиш щоб
вийти із сірої буденності. Я живу у своїх мріях й
ілюзіях. Створений світ в моїй голові я намагаюсь
перенести в реальність. Та ж не все так просто...і
не все мені получається. Мені б трішечки магії в
допомогу..." - мабуть крутий поворот, це моє
читання, і викладення думок, стосовно цього. Мабуть
добре, що не прийшло 10 років, з моменту першого
доспису. Що що, а її життя не таке вже й звичайне і
нецікаве...
"насправді в моїй голові лиш дрібненька крихточка
знань. Але пізнавати нове і вчитись я люблю. Ні, не
все...інколи. Далі йдуть заняття танцями...ох,
танці...фак. Займаюсь ними вже близько 5 років. Не
представляю своє життя без них, але в кінці цього
літа я іх кину, бо заглиблюсь у навчання, ібо так
треба. " - цікаво, що було б, якби продовжила
танцювати, куди зайшла, чого б досягла... Але на
жаль завжди потрібно робити вибір...
"Живу я в 4кімнатному будинку, через вікна якого
видно ліс і гори. Дуже гарно, але цю красоту я рідко
бачу..." - мабуть гарно все виглядає... Добре, що
людські руки не добрались до лісу...
"По-справжньому я кохала лиш 3 рази. це якщо не
враховувати кохання вього мого життя - Поттера. Він
з світу моїх фантазій. Скільки він мені радості в
життя приніс...горепотер))) Фанатію вже 4 роки, якщо
й не більше...і мені пох, що іншим з цього
захоплення смішно. Знаю одного хлопця, в якого теж
кличка Поттер - якого фіга, а?...Поттер лиш один
існує...Гаррі. За якого я і в огонь, і в...та хоч
куди." - хехе) Цікаво чому хлопець Потер)
"Люблю я плакати...але інколи я знадто радію без
причини. Тому я собі сама поставила діагноз -
маніакально-депресивний психоз. ахаха...смішно...
" - та мабуть кожному можна вліпити такий діагноз,
якщо постаратись))) А насправді вона нормальна. Без
психів)
Вертаючись в минуле 00:04 13 липня 2017 р. Я дійшов
до 36-тої сторінки... А планував все прочитати ще 9
-го липня. А взагалі планував прочитати все
раніше... Але емоційно все не зміг прочитати раніше.
Мабуть символічно буде, мабуть символічно моя
підсвідомість хотіла завершити все саме 13-го числа.
Пройшов місяць, як почав читати цей її журнал...
Пройшов місяць, з чергової річниці її батьків. 9
років життя (2014-2009), промайнули швидко за
місяць... Я ледве все переварив. Мене нема. Був той,
що був до цього щоденнику, і є я, що після нього.
Все викладене змусило зі сторони все переосмислити,
все що там, і все що є в моєму житті... І це все
моє. Можу тільки висловити вдячність, за натхення та
зміни. Не знаю, чи важливо, чи вона це прочитає, чи
це просто загубиться в цифровому хаосі мережі. Та
буде просто пом'яткою мого теперішнього стану,
середини літа 2017 р. А якщо вона це все перечитає?
То що буде? Можливо вона з посмішкою та ностальгією
перечитає деякі моменти її минулого... Головне, щоб
в неї було все добре, і вона не зациклювалася на
минулому, бо минуле не зміниш, а майбутнє та
теперішнє ще можна.
18:21 13/07/2017 - дочитав останні букви та
коментарі... І стало якось пусто на душі... Вичерпав
все, цікаве чтиво...
Так багато змінилось з моменту початку читання її
щоденнику. І мабуть завдяки йому, я хоч трошки
заповнив свою пустоту...
Я радий, що я відкрив цю людину знову, в більш
ширшому розумінні краще її пізнав. Здається, що нема
меж пізнання, є теперішнє, та майбутнє. Здається, що
це кінець. Але ж ні, мабуть це початок нових
відкриттів.
"Е, не звертайте увагу. Я не все пишу те, що
насправді думаю." - я все-таки звернув увагу, і це
змінило моє життя.
"Напиши ж мені, тоді полегшає...я тебе не
люблю...але хіба то має значення? І не ненавиджу
ж!!! Всі мені переїлись, а ти щось хоч і не зовсім
новеньке, але терпіти можна))) Лиш ти не напишеш" -
я напишу... напишу... Надіюсь наважусь.
Останній запис в її щоденнику: "All I need is
love))" від 2 жовтня 2014 р. - надіюсь, вона його
знайшла...
The End. Or to be continued... Who knows?
По традиції продублю запис у соціальній мережі, та в
своєму щоденнику.
суббота, 17 июня 2017
Фатального дня 13.06, я натрапив на щоденник, про
існування якого я знав більше 7 років... Проте,
жодного разу я не читав його так уседно як в цей
день, або взагалі не переглядав((( Це був
незвичайний щоденник!!! Написані в ньому слова, вже
з перших ряків змусили мене засмутитись...((( Окрім
смутку, написані думки, викликали в мене бурю
емоцій, я наче ожив на день, відчуваючи бриз
справнього вітру на березі океану. Де я ніколи не
був. Вітер підняв мене із буденності земних справ, і
я літав поміж думок наче мчусь на шаленній швидкості
життя, стрімких американських гірок, то опускаюсь,
прижимаючись до шелесту трави, то в пориві естазу
кінчиками волосся зачіпав густі пухкі хмарки.
Незважаючи на клопоти на роботі, я жадно вичитував
рядок за рядком... І все більше падав в безодню
смутку, вибратись з якось мені не хотілось, оскільки
атрофувалось бажання самозбереження... Ніби я колись
себе оберігав чи лілеїв, на шляху саморуйнації та
самознищення...
Доступ віднайти було легко, я на тому інтернет
ресурсі був зареєстрований ще в далекому 2010 році,
з метою читання тієї людини, на щоденник якої я й
натрапив, і можливого подальшого викладення своїх
думок... Проте була одна невелика проблема, мені
не дуже подобався інтерфейс даного ресурсу, а також
я на той момент вів щоденник, вірніше виставляв свої
думки на liveinternet.ru. Цікаво як він там...?!
www.liveinternet.ru/users/grafy/profile/ Хех,
вроді живий... Моя бажанна пісня мене зустрічає...
Marilyn Manson - Great Big White World. Що ж тут
сказати? Все на місці... Мабуть добре... Пориюсь в
ньому мабуть пізніше... В наступному житті... Окрім
цього в мене був
www.blogger.com/profile/108509964197133757,
але окрім одного запису я більше нічого в ньому не
зробив... Ну і звісно був VK з нотатками та
статусами, де я виставляв напоказ свої думки...
Отож, я практично не був присутнім на вище вказаному
ресурсі... Згодом я попробував зайти на нього, але я
забув пароль, тож вирішив зареєструватись на ньому.
Проте логін, пошта були зайняті. Тож я через пошту
відновив пароль. Та сміло зайшов в бухту Terra
Incognita, кинувши якір під останній запис за
четверг 02 жовтня 2014 р., щоденнику снів, посилання
на який, було на її сторінці у VK. "It's like a
stranger had a key, came inside of my mind
And moved all my things around".
Власницею даного щоденнику була дівчина, з якою я
тісно спілкувався з 2008 по 2011 р, яку я міг сміло
назвати своєю подругою, так як друзів в мене було не
багато, якщо були взагалі... В нас бували
"безтурботні" дні, коли ми могли спілкуватися з нею
з ранку до ночі та продовжуючи наступного дня...
Навіть бачились декілька разів. А з подальшим
вступом її в університет, в неї з'явилось нове коло
спілкування, і ми стали епізодично спілкуватись в
2012, 2014 р. Слід зазначити, що вона дуже дотошна
та цілеспрямована людина, і всю себе віддавала
навчанню. "Бо я не хочу виглядати тупою в чужих
очах, бо у своїх я вже собі такою здаюсь." - ось як
вона пише про це в щоденнику. В останньому ж 2014
р., вона мені першою написала, спитавши як в мене
справи, я їй відписав: " Мої справи погано." + "Бо я
в пеклі." - і справді на той час, мої справи були
дуже кепськими... Я не бачив виходу... Я був на
самому дні... Дивлячись назад, я згадую себе і
прийом Мювхаузена, як він витягнув себе за капелюх,
я сам позбувся частини них, але згодом отримав нову,
що було описано в її останньому пості. В ході
спілкування, я проникся в її душевний стан, і з
інстинктом помираючої тварини, я сказав їй щирі
слова, про неї, як я вважав завжди, проте прочитала
вона їх тільки тоді "Ти не дурна, і не наївна, ти
просто щира і природня. А таких людей, як ти
рідкість. Твої дії звісно заслуговують поваги, але
навіщо вона тобі, коли серце ниє... "... Звісно її
увага мене обійшла боком, та викликала масу
приємного здивування... "Я думав ти мені вже ге
напишеш. Забула за мене. Закинула в минуле." на що
вона відписала "Просто я чекала, що можливо ти мені
хоч раз перший напишеш)" + "І я ніколи не забуваю
тих, з ким я спілкувалась. Всі з ким спілкуємось
залишають який слід й займають комірку в пам8яті
назавжди", на що я відписав "Я практично нікому не
пишу першим. Просто не мішаю нікому, не змінюю
історію... Хоч би як я хотів би написати. + суцільні
депресії, і часто хочеться самотності. Я не
виправдовуюсь. Просто пояснюю, чому так." - воно так
і є. Я намагаюсь не змінювати історію... Проте вона
відписала "мені б дуже хотілось, щоб тобі стало
легше, бо я знаю, що я відчуваю й це так жахливо" +
"Та я б хотіла послухати...", на що я відписав
"Можливо, якщо забажаєш, десь у вересні
зустрінемось, то розкажу. Якщо я з цього пекла
звісно виберусь.", вона добре... "Добре)". В тому
році ми так і не зустрілись. Я ж не уточнив рік...
Хоча вже скоро, через 3 місяці знову вересень. І що
з того? З того часу ми не переписувались...
В травні 2015 р, мене зачепила її фотографія де вона
в платті з квітками, на що я відписав "Ти тут
особливо прекрасна!) Доповнюєш барвами квітучу
весну, гарною витонченою сукнею, з розписом в стилі
японських кімоно!)"... На що отримав заслужений
лайк. Протягом 2016 року я побачив, як вона почала
активно займатись бігом та велоспортом, долаючи
колосальні відстані для такої тендітної дівчини, за
досить короткий час... Навіть їхала до Італії на
якісь змагання... Та й взагалі мандри Європою.
Цікаво, що спонукало зайнятись бігом та
велоспортом... Хоча вона й до цього давно полюбляла
кататись на велосипеді, проте не так активно...
Можливо подавлення лібідо та слідкування за собою.
" Фізичні навантаження виганяють дурні думки."
Надіюсь, що це не втеча від чогось... Адже де б ми
не були, і на якій швидкості мчались, ми завжди з
собою. Наступний та останній епізод "спілкування"
був 31 грудня 2016 р, об 23:49, банальне привітання
з наступаючим новим роком, в яке я вклав найкращі
побажання, що міг придумати в той момент... Це було
моє останнє повідомлення, адресоване до неї... На
яке вона так і не відповіла...
"Забув за мене - значить я обідилась (!!!)" - (з її
щоденника) -можливо образилась на мене... Хоча я її
не забував...
"Інтернет, він не зближує. Це скупчення самотності.
Ми начебто разом, але кожен один. Ілюзія
спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя ..." - не
слід цього забувати... Та часом щось з цим робити.
У вк я натрапив на цікавий діалог, за 2010 р., який
частково описує її відношення до мене. Якби ж я міг
повернутись в той час, то я б по-іншому відповів...
"Вона
Чому мені навіть не хочеться, щоб мене хтось витягав
з депресії??? =(
Тарас
Тарас 16:32
Якби тобі справді цього б не хотілося б, ти б не
писала про не хотіння...
Вона 16:33
Просто я нікому іншому не написала, а тобі, бо знаю,
що ти мене й не будеш пробувати витягнути...
Тарас
Тарас 16:35
Значить тобі й так хорошо, раз нікому про це не
говориш...
Вона 16:37
мені не добре, я ходжу надута, нерозговорчива, плюс
в любий момент можуть сльози з очей потекти...((("
"І нічого поганого не станеться, якщо я буду менше
спілкуватись з людьми. Без них легше. Хоч і повна їх
відсутність не буде добре" - (09 вересня 2010 р.)
без коментарів, все й так ясно. Але насправді мені
було цікаве з нею спілкування. Просто я її на той
час вважав дитиною... Тобто в мене геть зовсім інша
думка, ніж після всього прочитаного.
Дещо дивно, от так читати щоденник, в якому записи в
хронологічному періоді з жовтня 2014 р, по 2008
рік... Дивно, тому що я читаю думки людини, якої вже
мабуть нема... Яка кардинально змінилася... Яка
невідомо ким стала... Фотографії часто оманливі,
вони не відображають те що на душі, вони не кажуть
слів, не демонструють динаміку невербальних дій...
Та й взагалі, Це ніби приходити на могилу знайомої
людини, коли застив час, і залишись спогади, в
даному випадку яскраві... Хоча мабуть ядро
залишилось: роль батьків, місце під сонцем та
хмарами в Ужгороді, відношення друзів та очікування
від них, потреба в коханій людині, яка б розуміла та
змогла підтримати... Так хочеться винайти машину
часу, і переміститись назад, і вчасно сказали хоча б
кілька слів... Я відчуваю, як час летить, і мене
стає все менше... Розчиняюсь в просторі аморфних
формацій, ніби мене й ніколи не було. Хто-небудь
підключіть мій мозок до прямого доступу доінтернету,
а атоми тіла навчіть телепортації та квантової
запутаності, бо я не встигаю за цією бісовою
реальністю, яка так злісно жартує...
Цікаво, чому вона закинула писати?! В неї є талант,
можливо б написала декілька новел... Можливо
вирішила, що їй слід жити реальним життям...
Можливо, стала більш закритішою від всіх. Можливо,
не хотіла повторюватись, перфразовуючи
переживання... Можливо образилась, що ніхто не
прочитав, та не відписав жодого коментарю, за весь
цей час, не висловив свої думок, переживань...
Можливо виник брак часу... "Просто не завжди можу
переносити свої думки в письмовий вигляд" - (22
листопада 2010 р.) - а можливо це відповідь. Можливо
вона накінець-то стала повністю щасливою, і це не
фіктивний гіпервітаміноз вітамінами групи В...
Наврядчи вона забула пароль та логін доступу до
нього... Це було б дуже банально... Я повинен
дізнатись. Так, як причини, що заставили її почати
писати, я знаю... Тарасе, для чого це тобі?! Неспиш
щоночі до 1-2-ї, пишучи свої думки. "Вечір завжди
глумиться з почуттів." - як вона колись написала...
В тебе є купа проблем, а ти про неї думаєш, вже
третю добу... Годі! Ото тебе пригребло. Я бачу на її
фотографіях, заходячи пряктично кожного тижня на її
сторінки у VK, FB, як вона кардинально змінилася за
весь цей час... Остання її фотографія на FB,
виглядає шикарно, от тільки забагато косметики, хоча
вона в міру, але вона їй не потрібна, щоб
підкреслити свою природню красу... Я того ж дня
відкоментував, що вона шикарна. Але в останні дні, в
мене вселився жах... Надіюсь він далекий від
реальності... Надіюсь, це всього лише моя фантазія,
що знає тільки крайності... Наче в фільмі Чорний
лебідь чи в книзі портрет Доріана Грея, коли
зовнішній вигляд ставав все кращим, а всередині
з'їдали демони... Я дуже надіюсь, що в неї все
гаразд... І це всього лише моя хвора уява... Але цей
постійний смайл у VK "=/", якийсь постійний
смуток... Він наче тихо кричить крізь час...
"О, я хотіла обмежити доступ в щоденник, а він і так
обмежений" - (09 березня 2011 р) - добре, що я не
попав піж обмеження...
"Хм, цікаво, хто читає мій щоденник. Я ж точно знаю,
що його все-таки хтось точно читає. Бо мені десь
лише 4-5 людей самі колись сказали, і то були такі
люди, шо я й подумати не могла, шо вони не
полінуються зареєструватись. Тому мені треба
обачніше тут імена називати...ну на всяк випадок." -
я був одиним із них...
"І ще одне, давай поглянемо правді в очі: якби ти не
боялася, що сюди хтось загляне, то хіба б ти оце
написала?" - (09 березня 2011 р) - і все-таки вона
надіялась, що її ніхто не читає, та не прочитає
ніколи все...
16/06/2017 мені приснився сон, де була вона. Я
натрапив на її два щоденники... Там вона
продовжувала писати, і всі переживання та негаразди
залишились з нею, в її житті... Я надіюсь, що це не
так.
"Кінець! То був лиш сон. I враз
Блідих надій промінчик згас.
Щасливих мало днів прожито,
Світанок мій вкриває тьма,
I душу сковує зима.
Любов, надію вщент розбито.
Якби ж - і спомини. Якби-то!"
Мені здається її щастя було десь поруч... Таке
неуловиме. Сліпе. Ти не її ідеал, це було відомо
було і раніше, до спроби з першим поцілунком. Все ж
була спроба, щось змінити. Я залишився радим, що моя
розмова залишила свій слід. Смішно, що тоді вона не
помітила, що я був майже босим, в носках, на вулиці,
в жовтні 2010 р.)))
Кажуть люди приходять в наше життя, та зникають коли
приходить час. А час є в людей? Я бачу довкола одні
вмирають, решта створюють сім'ї, роблять дітей,
злітають до висот, та падають до дна... Що ти можеш
дати чи запропонувати? Особливо після стількох років
білого шуму? Не слід встрягати в життя людини, де
тебе не чекають! Де вона має свої справи та
обов'язки. Ти завжди був пасивним спостерігачем
історії. Не будь дійовою особою драми, не розігруй
драми. Чи можливо ти напишеш колись їй в FB:
"Привіт. Як справи? Мені здавалось, що ми тут колись
спілкувались... Але я здивувався, коли побачив, що
ні.". А далі якось запропонуєш зустрічі, на якій
будеш ніяково знайомитись з новою людиною, чи як
агент фбр влаштуєш допит, упустивши розмову в
невимушеному стані, і все через свою допитливість.
Мабуть ідеальна зустріч була у вегетаріанському
ресторані-кафешці "Ясне сонечко". І якщо все пройде
на ура, можливо в тебе з'явиться ломка, в черговій
зустрічі, що може буде руйнацією її планів, та
викличе відторгнення... А так хотілось ще написати
"Я так сумував за тобою"... Ех.
"Мар*яна, Тарас - теж приємно, шо не полінувались."
- 4 квітня 2011 р... - перечитуючи її щоденник, я
віднайшов єдиний запис за 21 сторінку, де я можливо
згадуюсь... Це викликало в мене смуток. А що ти
хотів? Ти багато приймав участі в її житті?
Цікаво вона якось написала в щоденнику "з
протилежною статтю (з більшістю) дружу лише тому, бо
вони мені подобаються, або у мене є якась вигода від
них."...
"Всі люди, з якими я спілкуюсь - це просто знайомі."
- (17 грудня 2010 р) - ось хто ти в її життю.
"Таки нема гіршого, коли тобі чогось дуже хочеться і
тобі ніхто це не припідносить відразу на підносі. Це
примушує спочатку придумовувати якийсь план дій, як
досягнути бажане" + "я знову буду діяти за
принципами "все або нічого" і "зараз або ніколи"," -
мабуть і собі потрібно взяти на замітку ці два
правила...
"але я інколи спеціально знаю прикидатись тупенькою
і неадекватною, це тому що мені те, про що зі мною
говорять не цікаво і мені не хочеться цю тему далі
розвивати, або я бачу, що людину перконати в її
неправоті важко буде, тому я лінуюсь. Насправді ж в
мені багато цінних думок. Взагалі я інакомисляча
людина порівняно з оточуючими мене людьми." - і
навіть якщо ми все-таки зустрінемось, дуже надіюсь,
що не буде прикидань... Що буде цікава розмова,
цікава для неї, ну і звісно для мене...
"Вчера вечером приглашение в кино от одного, сегодня
утром читаю признание в любви от второго...Но мне,
как и раньше, пооофиг. Мне они не интересны." - (23
серпня 2010 р.) - в мене нема шансу.
"Я дійшла до висновку, що я примітивна істота за
способом свого мислення. Взагалі мені бракує багато
чого. Я не надто цікава в спілкування і тему мені
підтримати важко. А все тому, що я керуюсь
хвилинними емоціями. А ще мені хочеться бути в
центрі уваги. " - (09 березня 2011 р) - вона
занадто недооцінює себе... Незвичний дедуктивний тип
мислення. Важко підримувати діалог ще ні про що не
значить. Я взагалі часом стараюсь уникати діалогів.
-----
Люди частіше закохуються у тих, з ким вони мають
багато спільного і в соціальному походженні, і в
освіті, цінностях, інтересах та аттітюдах. Серед
причин, чому нам подобаються і викликають
закоханість схожі на нас люди, виділяють такі: у
своєму житті ми частіше стикаємося зі схожими
людьми, ніж з несхожими; існує певний суспільний
тиск, через який нас спонукають до взаємодії зі
схожими індивідами; затрати та результати взаємодії
зі схожими людьми менші та тягнуть більшу
винагороду, оскільки схожі індивіди підтримують наші
уявлення щодо оточуючої дійсності.
Проте, інколи люди закохуються у досить несхожих,
навіть протилежних собі індивідів. Згідно теорії
комплементарних потреб (доповнювальних потреб) Р.
Уінча (Robert Winch), вибір партнера часто
ґрунтується на принципі «протилежності
притягуються». У виборі партнера кожен індивідуум
шукає того, від кого чекає максимум задоволення
власних потреб. Партнери повинні мати схожі
соціальні риси, однак психологічно доповнювати один
одного. Задоволення та винагорода розцінюються як
сили, що сприяють зближенню партнерів.
----------
цікаві думки її щодо закоханості... В більшості в
чому вона права. Та й взагалі багато речей про які
вона пише, я мабуть пізніше, ніж вона дізнався чи
дійшов... Цікаво на якому етапі саморозвитку вона
зараз знаходиться?
Вона часто буває на морі... Частіше ніж я) Який
жодного разу не був на морі... "60. Построить замок
из песка. -" - дивно, я думав, що за стільки разів
на морі вона хоч раз його збудувала... На її стіні в
FB я звернув увагу на пост з розіграшом поїздки на
море в Болгарію... Зробив репост... Якщо ж виграю,
то віддам їй... Можливо це її трохи від буденних
справ. А мене від ще одної можливосі поїхати на
море... А що ж. Я багато чого вигравав в цьому
житті... Тільки от дуже надіюсь, що на цей раз все
обійдеться без вина чи іншого алкоголю.
Дивно це все. Я займаюся безліччю справ, спеціально
навантажую себе додатковою роботою, є купа людей
довкола, що займають час, а ти просипаєшся з думкою
про неї... А іншколи вона ще й сниться... Що за
нав'язливі думки?
Сьогодні 17/06/2017 мені приснився сон, де вона була
щасливою... Надіюсь це було й справді так.
Цього ж дня в місті між 17-23 годинами була одна
подія, пікнік біля пам'ятника Шевченка... Мені було
дуже цікаво зустріти одну нашу спільну подругу... Я
хотів в неї спитати одне, чи вона з нею спілкувалась
, і чи та щаслива зараз... Це б мене змусило трішки
заспокоїтись... Але я її так і не побачив...
В надії, що можливо прочитає, років через або
більше, я продублюю цей запис в FB і в своєму щоденнику
fuck-grafy-com.diary.ru .На жаль я ще не
встиг дочитати всі 37 сторінок... Зупинився на 21... Занадто особисті переживання, я виставляю напоказ, що можливо так вона їх побачить.
Мабуть коли дочитаю до кінця, то напишу додатковий
пост, з остаточними враженнями...Хоча можливо я її
занадто ідеалізую... Якось вона таке цікаве
написала:
"створений уявою ідеалізований образ. Бачимо людину,
зовнішньо якшо сподобалась (якшо сильно зовнішньо
сподобалась), то ми починаємо придумувати її
внутрішній світ, як вона поводиться, її емоції,
вподобання...і все так чудово - ідеальна людина
змальовується. Серце шалено б*ється біля ідеального
образа. Звичайно, хочеш шоб все придумане стало
ближчим, реальнішим. Робиш деякі зусилля, щоб
приблизитись до тої людини, починаєш пізнавати її
краще...упс...чому ж поведінка, розмова не те, що
присутньо у раніше придуманого образу, WTF? Пізнаєш
ще краще і виявляється, що зовнішньо
подобається...але у поведінці людини якась хня.
Розчарування. Починаєш злитись на людину, тому що
вона руйнує твої мрії. Все ж так чудово сплановано
вже....а далі...
...а далі...я зрозуміла, що це було неправильно
створювати собі в уяві образи, але ж мріяти мені
ніхто заборонити не може. Я зрозуміла, що я б змогла
прийняти й неідеальний образ, але нічого не
виходить. Я не знаю, що робити. У мене нема плану
дій. Я просто склала руки. Я чекаю. Якщо доля - це
вплив факторів навколишнього середовища, то я
віддалась в її руки." - Можливо я створив її
ідеальний образ, що впливає на мене? Хоча я старався
об'єктивно, розібратись у всьому... Надіюсь в мене
вийшло... Чи я себе більше цим аналізом загнав себе
у глухий кут? Чому мене вона турбує так гостро саме
зараз, через стільки часу? Чому я бачу, як вона до
23 сидить в онлайн, і не напишу їй просто зараз?
Чому я думаю про тебе? Чому я не можу викинути тебе
з свої голови? Чому після прочитаного я прив'язався?
Де мій бісовий пофігізм?
"найважливіші для людини речі вона подпає (висказує,
пише) з награною байдужістю."
"А раз він "один із них" то мені треба вилікуватись
і перестати з ним спілкуватись." - але ж я не спілкуюсь з нею... Я тільки вичитую минулі переживання...
"Єдине, шо я хочу - це бачити, що про мене не
забули. Найнеприємніше, коли на тебе по*** людині,
на яку тобі не" - (15 березня 2011 р) - а може це
шанс?
Hey my children what seems important, Won't last
forever.
You know the best things in life aren't for me.
Eros is sore. Sin is sincere. - це мабуть моя
розплата.
А взагалі "The pages of our diary were stained with
blood and tears.". І це дуже сумно.
Тарасе, єдина порада для тебе "You'd better watch
yourself, better watch yourself"!!! Eros is sore
Sin is sincere...